1. Параліч мімічної мускулатури,атрофія обличчя



Yüklə 445 b.
tarix25.11.2016
ölçüsü445 b.



1.Параліч мімічної мускулатури,атрофія обличчя.

  • 1.Параліч мімічної мускулатури,атрофія обличчя.

  • 2.Природжені незрощення,післяопе-

  • раційні дефекти,деформації губи і

  • піднебіння.

  • 3.Усунення зморшок обличчя та шиї.



Периферичний параліч лицьового нерва може розвиватися ізольовано або в поєднанні з іншими ураженнями нервової системи. Ізольований параліч може бути одно- або двостороннім. Односторонній параліч найчастіше зустрічається у вигляді так званого простудного невриту лицьового нерва, в основі якого лежить набряк інфекційно-алергічного генезу. Характерний гострий розвиток, іноді у супроводі ознак загального захворювання (підвищення температури, розбитість, озноб тощо), в інших випадках неврит лицьового нерва виникає після якого-небудь інфекційного захворювання (грип, ангіна).

  • Периферичний параліч лицьового нерва може розвиватися ізольовано або в поєднанні з іншими ураженнями нервової системи. Ізольований параліч може бути одно- або двостороннім. Односторонній параліч найчастіше зустрічається у вигляді так званого простудного невриту лицьового нерва, в основі якого лежить набряк інфекційно-алергічного генезу. Характерний гострий розвиток, іноді у супроводі ознак загального захворювання (підвищення температури, розбитість, озноб тощо), в інших випадках неврит лицьового нерва виникає після якого-небудь інфекційного захворювання (грип, ангіна).



Хворі скаржаться на раптово виникаючий перекіс обличчя, погане стулення очної щілини і застрявання їжі між яснами і щокою при жуванні.

  • Хворі скаржаться на раптово виникаючий перекіс обличчя, погане стулення очної щілини і застрявання їжі між яснами і щокою при жуванні.



перекіс обличчя в здорову сторону (перетягують м'язи здорової сторони), згладження шкірних складок, особливо лобних, на стороні поразки. Кут рота опущений, і при видиху виникає здуття щоки унаслідок атонії м'язів. Очна щілина на стороні поразки ширша, ніж на здоровій; око справляє враження скляного; моргання відсутнє або стає рідким. Супраорбітальний і корнеальний рефлекси знижуються або зникають. Асиметрія обличчя і нерухомість однієї половини його особливо чітко виступають при усмішці. Якщо хворий дивиться вгору, то очне яблуко на ураженій стороні підіймається вище, ніж на здоровій. При спробі міцно зажмурити очі на ураженій стороні верхня повіка підводиться вгору. Висунутий язик відхиляється у бік ураження.

  • перекіс обличчя в здорову сторону (перетягують м'язи здорової сторони), згладження шкірних складок, особливо лобних, на стороні поразки. Кут рота опущений, і при видиху виникає здуття щоки унаслідок атонії м'язів. Очна щілина на стороні поразки ширша, ніж на здоровій; око справляє враження скляного; моргання відсутнє або стає рідким. Супраорбітальний і корнеальний рефлекси знижуються або зникають. Асиметрія обличчя і нерухомість однієї половини його особливо чітко виступають при усмішці. Якщо хворий дивиться вгору, то очне яблуко на ураженій стороні підіймається вище, ніж на здоровій. При спробі міцно зажмурити очі на ураженій стороні верхня повіка підводиться вгору. Висунутий язик відхиляється у бік ураження.



Параліч мімічної мускулатури нерідко супроводять болі в обличчі, за вухом, у потилиці, сльозотеча, підвищена чутливість до звуків на стороні паралічу. Периферичний параліч лицьового нерва слід відрізняти від центрального, такого, що виявляється лише згладженою носогуб-ною складкою на стороні, протилежній вогнищу, і іноді — деяким розширенням очної щілини. Гостро центральний парез лицьового нерва виникає при порушенні мозкового кровообігу, при цьому він, як правило, поєднується з парезом руки або геміпарезом.

  • Параліч мімічної мускулатури нерідко супроводять болі в обличчі, за вухом, у потилиці, сльозотеча, підвищена чутливість до звуків на стороні паралічу. Периферичний параліч лицьового нерва слід відрізняти від центрального, такого, що виявляється лише згладженою носогуб-ною складкою на стороні, протилежній вогнищу, і іноді — деяким розширенням очної щілини. Гостро центральний парез лицьового нерва виникає при порушенні мозкового кровообігу, при цьому він, як правило, поєднується з парезом руки або геміпарезом.



Гострий неврит лицьового нерва слід диференціювати, особливо у дітей, від понтінної форми поліомієліту (ізольований ядерний параліч лицьового нерва). Гострий неврит лицьового нерва частіше зустрічається у дітей у віці від 5 до 16 років, поліомієліт же вражає дітей у віці від 6 місяців до 5 років. Гострий неврит лицьового нерва частіше зустрічається в осінньо-зимовий час, параліч лицьового нерва поліомієлітної природи — в літньо-весняний час, частіше в місцевості, неблагополучній відносно поліомієліту.

  • Гострий неврит лицьового нерва слід диференціювати, особливо у дітей, від понтінної форми поліомієліту (ізольований ядерний параліч лицьового нерва). Гострий неврит лицьового нерва частіше зустрічається у дітей у віці від 5 до 16 років, поліомієліт же вражає дітей у віці від 6 місяців до 5 років. Гострий неврит лицьового нерва частіше зустрічається в осінньо-зимовий час, параліч лицьового нерва поліомієлітної природи — в літньо-весняний час, частіше в місцевості, неблагополучній відносно поліомієліту.



При поліомієліті початок захворювання характеризується гострою лихоманкою, параліч виникає на 1-12-й день хвороби (частіше на 5-й день або на висоті лихоманки). Гострий же неврит лицьового нерва частіше виникає раптово, без попереднього гарячкового періоду. При поліомієліті можна виявити легкі рухові і рефлекторні розлади:легкі парези ніг, зниження м'язового тонусу, сухожильних рефлексів.

  • При поліомієліті початок захворювання характеризується гострою лихоманкою, параліч виникає на 1-12-й день хвороби (частіше на 5-й день або на висоті лихоманки). Гострий же неврит лицьового нерва частіше виникає раптово, без попереднього гарячкового періоду. При поліомієліті можна виявити легкі рухові і рефлекторні розлади:легкі парези ніг, зниження м'язового тонусу, сухожильних рефлексів.



У поєднанні з іншими неврологічними порушеннями односторонні паралічі лицьового нерва виникають при переломі основи черепа (тріщина піраміди скроневої кістки в поєднанні з поразкою слухового нерва). Супутніми симптомами є:кровотеча з вуха і носа, синці у області очних ямок ("окуляри"), лікворея, іноді — менінгеальний синдром внаслідок травматичного субарахноїдального крововиливу.

  • У поєднанні з іншими неврологічними порушеннями односторонні паралічі лицьового нерва виникають при переломі основи черепа (тріщина піраміди скроневої кістки в поєднанні з поразкою слухового нерва). Супутніми симптомами є:кровотеча з вуха і носа, синці у області очних ямок ("окуляри"), лікворея, іноді — менінгеальний синдром внаслідок травматичного субарахноїдального крововиливу.



При невралгії Ханта лицьовий параліч виникає через 1-2 дні після виникнення пекучих болів у області вуха, де виявляються герпетичні висипання. При асоційованій мігрені реци-дивуючий параліч лицьового нерва супроводжується головними болями гемікранічного типу. При порушеннях мозкового кровообігу в області варолієва моста параліч лицьового нерва може поєднуватися з парезом відвідного нерва на стороні ураження з геміплегією або з гіпестезією на протилежній стороні.

  • При невралгії Ханта лицьовий параліч виникає через 1-2 дні після виникнення пекучих болів у області вуха, де виявляються герпетичні висипання. При асоційованій мігрені реци-дивуючий параліч лицьового нерва супроводжується головними болями гемікранічного типу. При порушеннях мозкового кровообігу в області варолієва моста параліч лицьового нерва може поєднуватися з парезом відвідного нерва на стороні ураження з геміплегією або з гіпестезією на протилежній стороні.



ураження лицьового нерва в основному характеризується гостро розвинувся параліч (парезом) мімічної мускулатури. Рідко (близько 2% випадків) зустрічаються двосторонні ураження нерва. На початку захворювання можуть з’являтися легкі або помірні болі і парестезії в області вуха та соскоподібного відростка. Зазвичай болі виникають одночасно з парезом або за 1-2 дні до його розвитку. Болі характерні для ураження лицьового нерва до відходження барабанної струни. Особливо сильні болі відмічаються при ураженні лицьового нерва на рівні розташування вузла колінця.

  • ураження лицьового нерва в основному характеризується гостро розвинувся параліч (парезом) мімічної мускулатури. Рідко (близько 2% випадків) зустрічаються двосторонні ураження нерва. На початку захворювання можуть з’являтися легкі або помірні болі і парестезії в області вуха та соскоподібного відростка. Зазвичай болі виникають одночасно з парезом або за 1-2 дні до його розвитку. Болі характерні для ураження лицьового нерва до відходження барабанної струни. Особливо сильні болі відмічаються при ураженні лицьового нерва на рівні розташування вузла колінця.





При гострих невритах призначають протизапальні, протинабрякові, спазмолітичні і судинорозширювальні засоби. При больовому синдромі використовують анальгетики. З протизапальних засобів застосовують глюкокортикоїди (преднізолон). Помічено, що у випадках введення глюкокортикоїдів зазвичай не розвиваються контрактури м’язів обличчя.

  • При гострих невритах призначають протизапальні, протинабрякові, спазмолітичні і судинорозширювальні засоби. При больовому синдромі використовують анальгетики. З протизапальних засобів застосовують глюкокортикоїди (преднізолон). Помічено, що у випадках введення глюкокортикоїдів зазвичай не розвиваються контрактури м’язів обличчя.



Статистика. На початку XX ст. діти із вродженими вадами в Україні з'являлися на світ у співвідношенні 1:2000; у 1960—1970 р. — 1:1000; у 2000— 2002 р. — 1:800—1:900. У більшості країн Європи нині це співвідношення ста­новить 1:600. У 2000 р. у 28 країнах Європи народилося 9222 дитини з незрошеннями та зроблено 7605 первинних оперативних втручань на губі і піднебінні.

  • Статистика. На початку XX ст. діти із вродженими вадами в Україні з'являлися на світ у співвідношенні 1:2000; у 1960—1970 р. — 1:1000; у 2000— 2002 р. — 1:800—1:900. У більшості країн Європи нині це співвідношення ста­новить 1:600. У 2000 р. у 28 країнах Європи народилося 9222 дитини з незрошеннями та зроблено 7605 первинних оперативних втручань на губі і піднебінні.





Екзогенні

  • Екзогенні

  • 1.радіоактивні промені;

  • 2. іонізуюча радіація;

  • 3. механічна травма

  • 4. підвищення температури тіла.





Незрощення губи та піднебіння має поліетіологічну природу, в якій задіяні як генетичні, так і тератогенні чинники. Нині ідентифіковані гени, відповідальні за ці деформації, а саме ген-рецептор фолієвої кислоти та гени, які кодують фактор трансформації сімейного росту або рецептор ретинової кислоти. Але незважаючи на успіхи генетики у розкритті причин формування незрощення передбачити народження дитини з вадами щелепно-лицевої ділянки поки що неможливо.

  • Незрощення губи та піднебіння має поліетіологічну природу, в якій задіяні як генетичні, так і тератогенні чинники. Нині ідентифіковані гени, відповідальні за ці деформації, а саме ген-рецептор фолієвої кислоти та гени, які кодують фактор трансформації сімейного росту або рецептор ретинової кислоти. Але незважаючи на успіхи генетики у розкритті причин формування незрощення передбачити народження дитини з вадами щелепно-лицевої ділянки поки що неможливо.



Виникнення цієї вади зумовлюють екзо- та ендогенні чинники. До екзогенних слід віднести фізичні (радіоактивне випромінювання, іонізивна радіація; механічна дія на плід – внутрішньоматковий тиск , пухлини матки, підвищення температури тіла вагітної), хімічні (професійна шкідливість), біологічні (віруси грипу, епідемічного паротиту, червоної висипки; гіпоксія плода), порушення екологічної рівноваги, яке має тератогенну дію на організм плода (загазованість атмосфери, інтенсивний розвиток хімічної індустрії, наявність пестицидів у продуктах харчування).

  • Виникнення цієї вади зумовлюють екзо- та ендогенні чинники. До екзогенних слід віднести фізичні (радіоактивне випромінювання, іонізивна радіація; механічна дія на плід – внутрішньоматковий тиск , пухлини матки, підвищення температури тіла вагітної), хімічні (професійна шкідливість), біологічні (віруси грипу, епідемічного паротиту, червоної висипки; гіпоксія плода), порушення екологічної рівноваги, яке має тератогенну дію на організм плода (загазованість атмосфери, інтенсивний розвиток хімічної індустрії, наявність пестицидів у продуктах харчування).



Співвідношення ізольованих незрошень верхньої губи, наскрізних незрощень верхньої губи та піднебіння й ізольованих незрощень піднебіння вигля­дає як 1:2:1.

  • Співвідношення ізольованих незрошень верхньої губи, наскрізних незрощень верхньої губи та піднебіння й ізольованих незрощень піднебіння вигля­дає як 1:2:1.



за глибиною незрощення (явні, приховані);

  • за глибиною незрощення (явні, приховані);

  • залежно від локалізації незрощення у трансверзальній площині (бічні —99 % і присередні — 1 %). Бічні, в свою чергу, поділяють залежно від боку незрощення на однобічні — 82 % (лівобічні частіше, ніж правобічні) та двобічні —17 %; двобічні незрощення губи можуть бути симетричними і несиметричними;

  • за довжиною незрощення у сагітальній площині губи (часткові, повнічи наскрізні);

  • ізольовані та поєднані (з незрошенням коміркового відростка верхньої щелепи, піднебінням).



Скарги батьків на наявність у дитини косметичного дефекту тканин верхньої губи, неможливість ссати груди і природно харчуватися.

  • Скарги батьків на наявність у дитини косметичного дефекту тканин верхньої губи, неможливість ссати груди і природно харчуватися.



Клінічна картина вроджених незрощень губи має характерні оз­наки і звичайно не викликає труднощів під час постановки діагнозу. За наяв­ності ізольованих прихованих незрощень губи дефект і деформація м'яких тка­нин найменша, навіть іноді це лише втягнутість шкіри у проекції колонки вер­хньої губи. Незрощення є частковим за наявності дна носового ходу . У разі наскрізних дефектів верхньої губи клінічна картина об­тяжується.

  • Клінічна картина вроджених незрощень губи має характерні оз­наки і звичайно не викликає труднощів під час постановки діагнозу. За наяв­ності ізольованих прихованих незрощень губи дефект і деформація м'яких тка­нин найменша, навіть іноді це лише втягнутість шкіри у проекції колонки вер­хньої губи. Незрощення є частковим за наявності дна носового ходу . У разі наскрізних дефектів верхньої губи клінічна картина об­тяжується.



Однобічні ізольовані незрощення верхньої губи виявляються у вигляді де­фекту верхньої губи з одного чи іншого боку. У такому разі червона облямівка складається з двох фрагментів, на більшому фрагменті вона піднімається на 1/3-1/2 висоти верхньої губи, а іноді й більше. Колонка верхньої губи на не-зрошеному боці розділена також на дві частини, висота колонки на великому фрагменті завжди зменшена, а на малому — майже нормальна.

  • Однобічні ізольовані незрощення верхньої губи виявляються у вигляді де­фекту верхньої губи з одного чи іншого боку. У такому разі червона облямівка складається з двох фрагментів, на більшому фрагменті вона піднімається на 1/3-1/2 висоти верхньої губи, а іноді й більше. Колонка верхньої губи на не-зрошеному боці розділена також на дві частини, висота колонки на великому фрагменті завжди зменшена, а на малому — майже нормальна.













Спотворення

  • Спотворення

  • обличчя

  • Вкорочення верхньої висоти верхньої губи;

  • Деформація носового ходу;

  • Порушення лінії Купідона;







































проведення хейлоринопластики (мається на увазі не ринопластика у повному обсязі, а часткове усунення деформації носа, оскільки формуєть­ся лише дно носового ходу та змінюється положення перегородки, крила носа чи обох його крил, але не ліквідується деформація кінчика).

  • проведення хейлоринопластики (мається на увазі не ринопластика у повному обсязі, а часткове усунення деформації носа, оскільки формуєть­ся лише дно носового ходу та змінюється положення перегородки, крила носа чи обох його крил, але не ліквідується деформація кінчика).



Існує багато методик хейлопластики як однобічних, так і двобічних незрощень (Тенісона, Хагедорна, Ле Мезурьє, О.О. Лімберга, Л.М. Обухової, Р. Міларда, К. Кобуса, Л.В. Харькова—Л.М. Яковенко тощо). їх поділяють залежно від розкрою тканин на Z-подібні, лінійні, прямокутні. Але всі вони переслідують одну мету — відновити анатомічну цілісність елементів губи (червоної облямівки, колонок, носового ходу, м'язів, присінка ротової порожнини) та її функціональну спроможність. Етапи операції передбачають: розкрій тканин шкірної частини фрагментів губи за одною із методик; мобілізацію м'язів основи крил носа та колового м'яза рота на фрагментах губи, слизової оболон­ки червоної облямівки, присінка ротової порожнини; ушивання країв рани пошарово з урахуванням репозиції тканин.

  • Існує багато методик хейлопластики як однобічних, так і двобічних незрощень (Тенісона, Хагедорна, Ле Мезурьє, О.О. Лімберга, Л.М. Обухової, Р. Міларда, К. Кобуса, Л.В. Харькова—Л.М. Яковенко тощо). їх поділяють залежно від розкрою тканин на Z-подібні, лінійні, прямокутні. Але всі вони переслідують одну мету — відновити анатомічну цілісність елементів губи (червоної облямівки, колонок, носового ходу, м'язів, присінка ротової порожнини) та її функціональну спроможність. Етапи операції передбачають: розкрій тканин шкірної частини фрагментів губи за одною із методик; мобілізацію м'язів основи крил носа та колового м'яза рота на фрагментах губи, слизової оболон­ки червоної облямівки, присінка ротової порожнини; ушивання країв рани пошарово з урахуванням репозиції тканин.



Вибір методу первинної хейлоринопластики у разі однобічного незрощен­ня верхньої губи залежить від глибини дефекту м'яких тканин по сагіталі (при­ховані, явні), вираженості м'язового шару, дефіциту висоти колонки на шкірній частині губи, ступеня деформації крила та перегородки носа, ширини дефекту.

  • Вибір методу первинної хейлоринопластики у разі однобічного незрощен­ня верхньої губи залежить від глибини дефекту м'яких тканин по сагіталі (при­ховані, явні), вираженості м'язового шару, дефіциту висоти колонки на шкірній частині губи, ступеня деформації крила та перегородки носа, ширини дефекту.



Явні (наскрізні) та приховані (ненаскрізні).

  • Явні (наскрізні) та приховані (ненаскрізні).

  • Повні та неповні (часткові).

  • Однобічні, двобічні та присередні.

  • Твердого і (або) м'якого піднебіння.

  • Поєднанні з незрощенням губи та (чи) коміркового відростка.



У разі вроджених незрощень піднебіння батьки дитини скаржаться на наявність дефекту тканин піднебіння і попадання їжі у ніс під час годування, що спричиняє кашель та захлинання. У старшому віці дитина «гугнявить», нечітко вимовляє слова (Rhinolalia aperta).

  • У разі вроджених незрощень піднебіння батьки дитини скаржаться на наявність дефекту тканин піднебіння і попадання їжі у ніс під час годування, що спричиняє кашель та захлинання. У старшому віці дитина «гугнявить», нечітко вимовляє слова (Rhinolalia aperta).



У разі присередніх ізольованих незрощень під час огляду ротової порожнини комірковий відросток цілий, тверде та м'яке піднебіння складаються із двох фрагментів, леміш розташований посередині. За наявності прихованого ізольованого незрощення твердого та м'якого піднебіння виявляється: на твердому — ділянка утягнення тканин посередині, що просвічується синюватим кольором, а під час пальпації визначається відсутність кісткової тканини в цій ділянці; на м'якому таке утягнення тканин добре видно під час вимовляння дитиною голосної "А" або крику. Часто ізольовані незрощення супроводжуються вадами розвитку опорно-рухового апарату та інших систем. Саме тому такі діти потребують ретельного обстеження.

  • У разі присередніх ізольованих незрощень під час огляду ротової порожнини комірковий відросток цілий, тверде та м'яке піднебіння складаються із двох фрагментів, леміш розташований посередині. За наявності прихованого ізольованого незрощення твердого та м'якого піднебіння виявляється: на твердому — ділянка утягнення тканин посередині, що просвічується синюватим кольором, а під час пальпації визначається відсутність кісткової тканини в цій ділянці; на м'якому таке утягнення тканин добре видно під час вимовляння дитиною голосної "А" або крику. Часто ізольовані незрощення супроводжуються вадами розвитку опорно-рухового апарату та інших систем. Саме тому такі діти потребують ретельного обстеження.





За наявності однобічного наскрізного незрощення комірковий відросток, тверде та м'яке піднебіння складаються із двох фрагментів, один з них більший, другий менший; леміш зрошений завжди з більшим на всьому протязі або частково (на 1/3, 2/3 довжини). Ротова порожнина сполучається з носовою порожниною з боку незрощення. Звичайно малий фрагмент недорозвинутий, коротший, западає внутрішньо, а більший вивернутий назовні. Якщо дитину з таким видом незрощення певний час (2—3 міс) годують за допомогою соски, вроджена деформація фрагментів стає більш вираженою. Відстань між фрагментами за протягом різна, але найбільша — на межі твердого та м'якого піднебіння

  • За наявності однобічного наскрізного незрощення комірковий відросток, тверде та м'яке піднебіння складаються із двох фрагментів, один з них більший, другий менший; леміш зрошений завжди з більшим на всьому протязі або частково (на 1/3, 2/3 довжини). Ротова порожнина сполучається з носовою порожниною з боку незрощення. Звичайно малий фрагмент недорозвинутий, коротший, западає внутрішньо, а більший вивернутий назовні. Якщо дитину з таким видом незрощення певний час (2—3 міс) годують за допомогою соски, вроджена деформація фрагментів стає більш вираженою. Відстань між фрагментами за протягом різна, але найбільша — на межі твердого та м'якого піднебіння



У разі двобічних наскрізних незрошень комірковий відросток складається з трьох фрагментів — двох бічних та присереднього. Останній представлений міжщелепною (різцевою) кісткою, частиною коміркового відростка з різцями талемешем, що лежить між бічними фрагментами посередині. Урешті випадків міжщелепна кістка випинається вперед — це так звана протрузія, яка може бути вродженою або набутою в результаті неправильного годування дитини. Значна протрузія міжщелепної кістки потребує ортодонтичного передопераційного лікування. Бічні фрагменти представлені комірковим відростком та горизонтальними пластинками піднебінної кістки (в більшості випадків змішені досередини та дозаду). Ротова порожнина сполучається з носовою порожниною. У деяких випадках у дефект піднебіння випинаються гіпертрофовані носові раковини, які вкриті синюшною слизовою оболонкою

  • У разі двобічних наскрізних незрошень комірковий відросток складається з трьох фрагментів — двох бічних та присереднього. Останній представлений міжщелепною (різцевою) кісткою, частиною коміркового відростка з різцями талемешем, що лежить між бічними фрагментами посередині. Урешті випадків міжщелепна кістка випинається вперед — це так звана протрузія, яка може бути вродженою або набутою в результаті неправильного годування дитини. Значна протрузія міжщелепної кістки потребує ортодонтичного передопераційного лікування. Бічні фрагменти представлені комірковим відростком та горизонтальними пластинками піднебінної кістки (в більшості випадків змішені досередини та дозаду). Ротова порожнина сполучається з носовою порожниною. У деяких випадках у дефект піднебіння випинаються гіпертрофовані носові раковини, які вкриті синюшною слизовою оболонкою



За наявності всіх видів незрощень фрагменти м'якого піднебіння звичай­но короткі, можуть бути асиметричними. Середній відділ глотки — мезофарингс — широкий. У дітей старшого віку визначаються гіпертрофовані мигдалики та аденоїдні вегетації на задній стінці глотки.

  • За наявності всіх видів незрощень фрагменти м'якого піднебіння звичай­но короткі, можуть бути асиметричними. Середній відділ глотки — мезофарингс — широкий. У дітей старшого віку визначаються гіпертрофовані мигдалики та аденоїдні вегетації на задній стінці глотки.





Основним принципом щадної ураностафілопластики є ефективна ретротранспозиція м'якого піднебіння, яка дозволяє оптимально звузити глоткове кільце, чим досягається необхідне піднебінно-глоткове змикання, тобто відновлення функції.

  • Основним принципом щадної ураностафілопластики є ефективна ретротранспозиція м'якого піднебіння, яка дозволяє оптимально звузити глоткове кільце, чим досягається необхідне піднебінно-глоткове змикання, тобто відновлення функції.



Спосіб ураностафілопластики наскрізних незрощень піднебіння клаптем з великого фрагмента. У разі однобічних наскрізних незрошень піднебіння фрагменти його звичайно різні за розмірами. У деяких випадках малий фрагмент різко недорозвинений, значно коротший та знаходиться значно дистальніше від присередньої лінії порівняно з великим. Тому, враховуючи основну ідею операцій з відновлення піднебіння — максимально щадне ставлення до кісткових структур, запропоновано у разі ураностафілопластики використовувати один слизово-окісний клапоть з великого фрагмента. Тобто жоден травмівний етап на малому фрагменті не проводиться.

  • Спосіб ураностафілопластики наскрізних незрощень піднебіння клаптем з великого фрагмента. У разі однобічних наскрізних незрошень піднебіння фрагменти його звичайно різні за розмірами. У деяких випадках малий фрагмент різко недорозвинений, значно коротший та знаходиться значно дистальніше від присередньої лінії порівняно з великим. Тому, враховуючи основну ідею операцій з відновлення піднебіння — максимально щадне ставлення до кісткових структур, запропоновано у разі ураностафілопластики використовувати один слизово-окісний клапоть з великого фрагмента. Тобто жоден травмівний етап на малому фрагменті не проводиться.



1 етап — викроювання слизово-окісних клаптів (залежно від виду незрощення): одного —уразі незрощення задньої третини твердого та м'якого піднебіння, двох — за умови всіх інших видів вад;

  • 1 етап — викроювання слизово-окісних клаптів (залежно від виду незрощення): одного —уразі незрощення задньої третини твердого та м'якого піднебіння, двох — за умови всіх інших видів вад;

  • 2 — відшарування цих клаптів до межі твердого та м'якого піднебіння,

  • 3 — відокремлення їх від заднього краю горизонтальних пластинок піднебінної кістки;

  • 4 — остеотомія задньої стінки піднебінного отвору і виведення судинно-нервового пучка;

  • 5 — зняття з гачка крило-піднебінного відростка клиноподібної кістки сухожилля м'яза-натягувача піднебінної завіски





1. Взяти пацієнта на диспансерний облік із заповненням відповідної документації та повідомити про це в Український чи міжобласні центри з лікування дітей із вродженими та набутими захворюваннями щелепно-лицевої ділянки залежно від місця проживання дитини. Інформувати батьків дитини про етапи, місце та терміни лікування.

  • 1. Взяти пацієнта на диспансерний облік із заповненням відповідної документації та повідомити про це в Український чи міжобласні центри з лікування дітей із вродженими та набутими захворюваннями щелепно-лицевої ділянки залежно від місця проживання дитини. Інформувати батьків дитини про етапи, місце та терміни лікування.

  • 2. Вирішити питання щодо годування — спеціальною соскою або виготовити обтуратор типу знімної пластинки на беззубу верхню щелепу в перші дні після народження дитини із наскрізними незрощеннями верхньої губи та піднебіння.



3. Провести обстеження дитини педіатром та суміжними спеціалістами для виявлення супутніх вроджених і набутих захворювань, які можуть бути протипоказанням до хірургічного втручання, і розпочати лікування у відповідних профільних стаціонарах.

  • 3. Провести обстеження дитини педіатром та суміжними спеціалістами для виявлення супутніх вроджених і набутих захворювань, які можуть бути протипоказанням до хірургічного втручання, і розпочати лікування у відповідних профільних стаціонарах.

  • 4. Скоригувати методи доопераційного ортодонтичного лікування.

  • 5. Оформити документи для отримання дитиною групи інвалідності (наказ № 482 від 04.12.02. міністра охорони здоров'я України "Про затвердження порядку видачі медичного висновку дитині-інваліду віком до 16 років")

  • 6. Між етапами хірургічного та ортодонтичного лікування провести лікування захворювань зубів, слизової оболонки ротової порожнини, корекцію ортодонтичних апаратів, заняття з логопедом та психологом.

  • 7. Підтримувати тісний консультативний зв'язок з лікувальною командою центру.











Перші зморшки можуть з'явитися дуже рано, спочатку - на лобі або в куточках очей. Це ще не в'янення шкіри, а просто наслідок активності мімічних м'язів - звички морщити чоло або щулити очі. З віком м'які тканини обличчя в силу різних причин, в тому числі, ефекту гравітації (від лат. Gravitas тяжкість) опускаються, провисають, відбувається перерозподіл підшкірно -жирової клітковини. При цьому порушується контур обличчя і шиї, починають нависати брови і віки, опускаються кути рота і утворюються складки. Саме ці комплексні зміни є показанням для звернення до хірургів-косметологів. Косметична хірургія сьогодні пропонує багато способів боротьби зі зморшками, познайомимося з деякими з них.

  • Перші зморшки можуть з'явитися дуже рано, спочатку - на лобі або в куточках очей. Це ще не в'янення шкіри, а просто наслідок активності мімічних м'язів - звички морщити чоло або щулити очі. З віком м'які тканини обличчя в силу різних причин, в тому числі, ефекту гравітації (від лат. Gravitas тяжкість) опускаються, провисають, відбувається перерозподіл підшкірно -жирової клітковини. При цьому порушується контур обличчя і шиї, починають нависати брови і віки, опускаються кути рота і утворюються складки. Саме ці комплексні зміни є показанням для звернення до хірургів-косметологів. Косметична хірургія сьогодні пропонує багато способів боротьби зі зморшками, познайомимося з деякими з них.





Слово "ліфтинг" походить від англійського to lift-піднімати або підтягувати. Тобто ліфтинг, це та сама підтяжка шкіри, про яку можна прочитати в рекламі або почути від знайомих. Ліфтинг - це усунення зморшок і складок в результаті натягу шкіри і видалення її надлишків. Існують різні варіанти ліфтинг. Їх вибір залежить від змін, які є у пацієнтки, її вимог і очікувань, думки хірурга. При виконанні цих операцій хірург робить розрізи шкіри - у волосистій частині голови, в природних складках шкіри, перед і за вушною раковиною, тобто там, де вони будуть менш за все помітні. Підтяжка особи може бути повною і обмеженою. При повній усувають зморшки і складки щічних, скроневих областей та шиї. При обмеженій підтяжці прибирають "зайву" шкіру з скроневої або щічної областей. Можливо здійснити і підтяжку більш глибоких тканин - поверхневої м'язово-апоневротіческой системи особи (або скорочено SMAS, по - англійськи це звучить як superficial mascula aponevrotic sustem), що дозволяє істотно поліпшити контур особи. Підтяжка особи може супроводжуватися корекцією підшкірно-жирової клітковини: ліпосакція, тобто видаленням жиру, частіше в області підборіддя, і, навпаки, ліпофілінга - привнесенням жирових трансплантатів в область, де його не вистачає.

  • Слово "ліфтинг" походить від англійського to lift-піднімати або підтягувати. Тобто ліфтинг, це та сама підтяжка шкіри, про яку можна прочитати в рекламі або почути від знайомих. Ліфтинг - це усунення зморшок і складок в результаті натягу шкіри і видалення її надлишків. Існують різні варіанти ліфтинг. Їх вибір залежить від змін, які є у пацієнтки, її вимог і очікувань, думки хірурга. При виконанні цих операцій хірург робить розрізи шкіри - у волосистій частині голови, в природних складках шкіри, перед і за вушною раковиною, тобто там, де вони будуть менш за все помітні. Підтяжка особи може бути повною і обмеженою. При повній усувають зморшки і складки щічних, скроневих областей та шиї. При обмеженій підтяжці прибирають "зайву" шкіру з скроневої або щічної областей. Можливо здійснити і підтяжку більш глибоких тканин - поверхневої м'язово-апоневротіческой системи особи (або скорочено SMAS, по - англійськи це звучить як superficial mascula aponevrotic sustem), що дозволяє істотно поліпшити контур особи. Підтяжка особи може супроводжуватися корекцією підшкірно-жирової клітковини: ліпосакція, тобто видаленням жиру, частіше в області підборіддя, і, навпаки, ліпофілінга - привнесенням жирових трансплантатів в область, де його не вистачає.



Останні роки все більшої популярності набувають ендоскопічні методи ліфтингом, при яких операція виконується через маленькі розрізи в шкірі з використанням спеціальної волоконної оптики. Оптичне збільшення дозволяє більш детально бачити область, на якій проводиться операція і забезпечує точне розсічення м'язів для усунення зморшок на лобі і підйому брів. Ендоскопічну операцію відрізняє менша травматичність, і, отже, більш короткий відбудовний період. Цей вид операції особливо показаний для жінок з тонким, рідким волоссям, які не зможуть приховати нехай і невеликий, але все ж шрам. Ліфтинг частіше виконують під загальним знеболенням. Будь-яка естетична операція супроводжується післяопераційним періодом і вимагає від пацієнтки певного терпіння. Ступінь вираженості набряків і синців залежить і від індивідуальних особливостей і від складності операції. Проведення фізіотерапевтичних процедур, масажу та медикаментозного лікування дозволяє скоротити цей період.

  • Останні роки все більшої популярності набувають ендоскопічні методи ліфтингом, при яких операція виконується через маленькі розрізи в шкірі з використанням спеціальної волоконної оптики. Оптичне збільшення дозволяє більш детально бачити область, на якій проводиться операція і забезпечує точне розсічення м'язів для усунення зморшок на лобі і підйому брів. Ендоскопічну операцію відрізняє менша травматичність, і, отже, більш короткий відбудовний період. Цей вид операції особливо показаний для жінок з тонким, рідким волоссям, які не зможуть приховати нехай і невеликий, але все ж шрам. Ліфтинг частіше виконують під загальним знеболенням. Будь-яка естетична операція супроводжується післяопераційним періодом і вимагає від пацієнтки певного терпіння. Ступінь вираженості набряків і синців залежить і від індивідуальних особливостей і від складності операції. Проведення фізіотерапевтичних процедур, масажу та медикаментозного лікування дозволяє скоротити цей період.







Найбільш вразливою частиною обличчя є повіки, і саме проблеми, пов'язані з цією областю, вперше призводять жінок до хірургів-косметологів. До хірургічних методів корекції зморшок в області століття відноситься блефаропластика (від blepharon - повіку) або естетична пластика повік. Цей метод допомагає усунути надлишкові нависання повік - "мішків" і вікових зморшок під очима.

  • Найбільш вразливою частиною обличчя є повіки, і саме проблеми, пов'язані з цією областю, вперше призводять жінок до хірургів-косметологів. До хірургічних методів корекції зморшок в області століття відноситься блефаропластика (від blepharon - повіку) або естетична пластика повік. Цей метод допомагає усунути надлишкові нависання повік - "мішків" і вікових зморшок під очима.



Операція полягає в висічення так званих гриж - надлишків шкіри і клітковини і проводиться під місцевим знеболенням. У ході операції можливо провести корекцію кутів очей і брів - підняти їх, а також зменшити глибину зморшок в області зовнішніх кутів очей за допомогою міотомов - розсічення м'язів з метою їх ослаблення і, отже, розправлення розташовується над м'язами шкіри.

  • Операція полягає в висічення так званих гриж - надлишків шкіри і клітковини і проводиться під місцевим знеболенням. У ході операції можливо провести корекцію кутів очей і брів - підняти їх, а також зменшити глибину зморшок в області зовнішніх кутів очей за допомогою міотомов - розсічення м'язів з метою їх ослаблення і, отже, розправлення розташовується над м'язами шкіри.





Попередній результат блефаропластики можна оцінити вже через 1 - 2 тижні після операції, остаточний ж - через кілька місяців, коли відбувається повне загоєння і відновлення. Блефаропластика може бути доповнена процедурами "Ботокс", усувають дрібні зморшки біля очей або корекцією біополімерний гелем. Після операції можуть виникнути побічні ефекти: почервоніння очей, іноді сухість або надмірне сльозовиділення, почуття стороннього тіла, паління , свербіж, підвищена чутливість до світла.

  • Попередній результат блефаропластики можна оцінити вже через 1 - 2 тижні після операції, остаточний ж - через кілька місяців, коли відбувається повне загоєння і відновлення. Блефаропластика може бути доповнена процедурами "Ботокс", усувають дрібні зморшки біля очей або корекцією біополімерний гелем. Після операції можуть виникнути побічні ефекти: почервоніння очей, іноді сухість або надмірне сльозовиділення, почуття стороннього тіла, паління , свербіж, підвищена чутливість до світла.





Близько десяти років тому з метою корекції зморшок та інших вікових змін шкіри стали використовувати так звані "золоті нитки". Результатом цієї операції, яку називають армування, є омолоджуючий ефект. Він виражається в підвищенні еластичності і пружності шкіри, і, отже, у зменшенні глибини або усунення зморшок. За допомогою спеціальної голки лікар вводить під шкіру обличчя і шиї тонку золоту нитку діаметром 0,1 мм, яка "супроводжується" полігликолевою ниткою. Ця розсмоктується полімерна основа необхідна для того, щоб правильно розташувати золоту нитку.

  • Близько десяти років тому з метою корекції зморшок та інших вікових змін шкіри стали використовувати так звані "золоті нитки". Результатом цієї операції, яку називають армування, є омолоджуючий ефект. Він виражається в підвищенні еластичності і пружності шкіри, і, отже, у зменшенні глибини або усунення зморшок. За допомогою спеціальної голки лікар вводить під шкіру обличчя і шиї тонку золоту нитку діаметром 0,1 мм, яка "супроводжується" полігликолевою ниткою. Ця розсмоктується полімерна основа необхідна для того, щоб правильно розташувати золоту нитку.



Організм реагує на введення нитки тим, що утворює навколо неї нові ряди колагенових волокон, створюючи "каркас", який підтримує м'язи багато років. Використання золота продиктовано тим, що воно не викликає алергію, не окислюється, і в організмі не виникає реакції відторгнення.З максимальним ефектом ця маніпуляція проходить до 40 років. Однак найкращий вік для неї 30 - 38 років, коли з'являються перші ознаки старіння, але ще великі резервні можливості шкіри, і тому синтез колагену і еластину відбувається на досить високому рівні.

  • Організм реагує на введення нитки тим, що утворює навколо неї нові ряди колагенових волокон, створюючи "каркас", який підтримує м'язи багато років. Використання золота продиктовано тим, що воно не викликає алергію, не окислюється, і в організмі не виникає реакції відторгнення.З максимальним ефектом ця маніпуляція проходить до 40 років. Однак найкращий вік для неї 30 - 38 років, коли з'являються перші ознаки старіння, але ще великі резервні можливості шкіри, і тому синтез колагену і еластину відбувається на досить високому рівні.





. Процедура введення золотих ниток триває близько 30 - 40 хвилин під місцевим або загальним знеболенням. Після введення ниток місце проколів фіксується пластиром приблизно на добу. Після операції пацієнтка в той же день може піти додому. Під час відновного періоду, так само як і після будь-якого хірургічного втручання, розвивається набряк м'яких тканин і з'являються крововиливи, які зникають через 7 - 10 днів. Інших побічних ефектів, звичайно, немає. Перші результати видно не раніше 1,5 - 2 місяців: поліпшуватися колір особи, починають розгладжуватися зморшки, шкіра стає більш пружною. Через 6 місяців можна оцінювати явні результати омолодження.

  • . Процедура введення золотих ниток триває близько 30 - 40 хвилин під місцевим або загальним знеболенням. Після введення ниток місце проколів фіксується пластиром приблизно на добу. Після операції пацієнтка в той же день може піти додому. Під час відновного періоду, так само як і після будь-якого хірургічного втручання, розвивається набряк м'яких тканин і з'являються крововиливи, які зникають через 7 - 10 днів. Інших побічних ефектів, звичайно, немає. Перші результати видно не раніше 1,5 - 2 місяців: поліпшуватися колір особи, починають розгладжуватися зморшки, шкіра стає більш пружною. Через 6 місяців можна оцінювати явні результати омолодження.



Метод хірургічної корекції косметичних дефектів за допомогою жирових клітин пацієнтки називають Ліпофіллінг. Він дозволяє формувати контур обличчя, заповнювати складки в області перенісся, кутів рота і під очима, розгладжувати зморшки міжбровні, коригувати втягнуті рубці. До того ж це один з найбільш оптимальних методів корекції посттравматичних дефектів шкіри.

  • Метод хірургічної корекції косметичних дефектів за допомогою жирових клітин пацієнтки називають Ліпофіллінг. Він дозволяє формувати контур обличчя, заповнювати складки в області перенісся, кутів рота і під очима, розгладжувати зморшки міжбровні, коригувати втягнуті рубці. До того ж це один з найбільш оптимальних методів корекції посттравматичних дефектів шкіри.



Спочатку в області надлишку жиру, частіше на стегнах, роблять прокол шкіри і тонкою трубкою, з'єднаної зі шприцом, відсмоктують жирової субстрат. Потім вводять його в область, що підлягає корекції. Процедуру проводять під місцевим знеболенням. Треба враховувати, що через 6 місяців обсяг жирової тканини частково зменшиться, тому при необхідності можливе повторення процедури. Після процедури може спостерігатися набряк, пік якого наступає на другу-третю добу. До шостим-восьмим добі набряк повністю проходить. Синців, як правило, не буває. Отриманий результат зберігається назавжди. Ліпофіллінг протипоказаний тим, хто страждає на цукровий діабет, захворювання, пов'язані з порушенням кровопостачання.

  • Спочатку в області надлишку жиру, частіше на стегнах, роблять прокол шкіри і тонкою трубкою, з'єднаної зі шприцом, відсмоктують жирової субстрат. Потім вводять його в область, що підлягає корекції. Процедуру проводять під місцевим знеболенням. Треба враховувати, що через 6 місяців обсяг жирової тканини частково зменшиться, тому при необхідності можливе повторення процедури. Після процедури може спостерігатися набряк, пік якого наступає на другу-третю добу. До шостим-восьмим добі набряк повністю проходить. Синців, як правило, не буває. Отриманий результат зберігається назавжди. Ліпофіллінг протипоказаний тим, хто страждає на цукровий діабет, захворювання, пов'язані з порушенням кровопостачання.





Ще одним методом лікування зморшок є введення під шкіру різних матеріалів у вигляді гелю з допомогою ін'єкцій. Всі препарати, що використовуються для цих цілей можна розділити на дві великі групи: тривалої дії - більше двох років, і короткої дії - до двох років. Препарати тривалої дії називають "біогеля", маючи на увазі їх біоінертністю (властивість речовини не вступати у взаємодію із тканинами організму ). Вони не піддаються розсмоктуванню-біорезорбціі і довго зберігають свій обсяг.

  • Ще одним методом лікування зморшок є введення під шкіру різних матеріалів у вигляді гелю з допомогою ін'єкцій. Всі препарати, що використовуються для цих цілей можна розділити на дві великі групи: тривалої дії - більше двох років, і короткої дії - до двох років. Препарати тривалої дії називають "біогеля", маючи на увазі їх біоінертністю (властивість речовини не вступати у взаємодію із тканинами організму ). Вони не піддаються розсмоктуванню-біорезорбціі і довго зберігають свій обсяг.



Біогель використовують для корекції тільки глибоких зморшок і складок в області перенісся, кутів рота, носогубних складок. Більшість матеріалів короткої дії є похідними гіалуронової кислоти. Вони заповнюють відсутній обсяг в області зморшки і стимулюють утворення колагену, усуваючи одну з причин утворення зморшок. Крім того, препарати з гіалуроновою кислоти використовують для корекція форми та об'єму губ, носу, рубців. Препарати випускаються з різним ступенем в'язкості, що дає змогу проводити лікування як тонких зморшок, так і складок. Повторні введення повторюють по мірі необхідності через 6 - 12 місяців. Можливість одноразового введення речовини вельми приваблива для пацієнток. Однак треба враховувати той факт, що особа - не застигла система і через якийсь час під дією скорочень м'язів біогель може опинитися в іншому місці. Крім того, деякі види гелю сприяють утворенню гранульом - ущільнень.

  • Біогель використовують для корекції тільки глибоких зморшок і складок в області перенісся, кутів рота, носогубних складок. Більшість матеріалів короткої дії є похідними гіалуронової кислоти. Вони заповнюють відсутній обсяг в області зморшки і стимулюють утворення колагену, усуваючи одну з причин утворення зморшок. Крім того, препарати з гіалуроновою кислоти використовують для корекція форми та об'єму губ, носу, рубців. Препарати випускаються з різним ступенем в'язкості, що дає змогу проводити лікування як тонких зморшок, так і складок. Повторні введення повторюють по мірі необхідності через 6 - 12 місяців. Можливість одноразового введення речовини вельми приваблива для пацієнток. Однак треба враховувати той факт, що особа - не застигла система і через якийсь час під дією скорочень м'язів біогель може опинитися в іншому місці. Крім того, деякі види гелю сприяють утворенню гранульом - ущільнень.





проф. Пюрик В.П.

  • проф. Пюрик В.П.




Verilənlər bazası müəlliflik hüququ ilə müdafiə olunur ©azkurs.org 2016
rəhbərliyinə müraciət

    Ana səhifə