Робоча програма «медсестринство в геронтології, геріатрії та паліативній медицині»


Тема лекції. Основи геронтології. Основні завдання геріатричної допомоги в Україні. Роль медичної сестри в її організації. Охорона праці в галузі



Yüklə 301,5 Kb.
səhifə3/4
tarix25.12.2016
ölçüsü301,5 Kb.
növüРобоча програма
1   2   3   4
Тема лекції. Основи геронтології. Основні завдання геріатричної допомоги в Україні. Роль медичної сестри в її організації. Охорона праці в галузі.

ПЛАН


  1. Основні поняття та наукові напрямки сучасної геронтології, визначення, перспективи їх розвитку.

  2. Старіння та старість.

  3. Фізіологічна старість і передчасне (патологічне) старіння.

  4. Календарний (хронологічний) і біологічний вік.

  5. Вікова періодизація життя людини.

  6. Механізми старіння та сучасні теорії старіння, процеси регуляції і адаптації в процесі старіння

  7. Основні завдання геріатричної допомоги в Україні. Роль медичної сестри в її організації.

1. Геронтологія (з грец. мови  γέρων – старіння і λόγος – наука) – це наука, яка вивчає соціальні, психологічні та біологічні аспекти старіння, його причини та способи боротьби з ним (омолодження). Іншими словами – це наука про старість, про старіння, про тривалість життя, про спосіб життя, що забезпечує довголіття.

Геронтологія загалом є міждисциплінарною наукою, та поділяється на кілька напрямків. Соціальна геронтологія вивчає соціальні та психологічні аспекти старіння, як і ефекти старіння населення.

Біогеронтологія біологічні  вивчає аспекти старіння. Геріатріка, що часто вважається вивчає окремою від геронтології наукою, вивчає хвороби похилого віку та методи боротьби з ними. Біомедична геронтологія поєднує останні два напрямки, намагаючись знайти практичні засоби збільшення тривалості життя.


2. Основними поняттями геронтології є вік, старіння, старість, довголіття, безсмертя. Вони відображають людські уявлення про життєві процеси, об’єктивні закони життя, а також прагнення людини продовжити життя. Необхідно чітко розрізняти поняття старіння і старість.

Старість – закономірно наступаючий заключний період вікового індивідуального розвитку.

Старіння – це руйнівний процес, що призводить до зниження фізіологічних функцій організму. Старіння представляє собою постійно розвиваючі і незворотні зміни структур і функцій живої системи. Старіння – це перш за все функція часу, його не можна зупинити. Старість і смерть є неминучими.
3. Люди старіють у різному віці. Тривалість життя та пристосувальні можливості в одному і тому ж віці у різних людей істотно відрізняються. При старінні зміни проходять на всіх рівнях організації живої матерії.

Тому, в сучасній геронтології виділяють кілька видів старіння.



Фізіологічне, або природне, старіння характеризується визначеним темпом і послідовністю вікових змін, що відповідають біологічним, адаптаційно-регуляторним можливостям певної людської популяції.

Передчасне (прискорене) старіння характеризується швидшим розвитком вікових змін або ж більшою мірою їх прояву в певний віковий період. При передчасному старінні обмеження пристосувальних можливостей організму більш виражене, що призводить до різкого скорочення резервних можливостей функціонування органів та систем.

Найбільш вираженими проявами передчасного старіння людини є: легка перевтома, зниження працездатності, ранні зміни пам’яті, емоційної сфери, репродуктивної здатності, зниження адаптаційних можливостей серцево-судинної, дихальної систем та ін. Причиною прискореного старіння можуть бути емоційне перенапруження, різні захворювання (ішемічна хвороба серця, виразкова хвороба, цукровий діабет, хронічні хвороби органів дихання та ін.), радіоактивне опромінення, психічні стреси, шкідливі звички, забруднення навколишнього середовища та багато інших факторів.



Сповільнене (ретардоване) старіння - вікові зміни з’являються значно пізніше, ніж, в цілому, в популяції, що призводить до збільшення тривалості життя – довголіття.
4. Якщо спробувати дати визначення віку, то його можна позначити як тривалість існування організму від моменту народження до тепер.

Існує поняття календарного (паспортного) і біологічного віку. Календарний вік виміряється кількістю обертань Землі навколо Сонця і виражається в календарній шкалі. Однак, календарний вік не може служити повною мірою показником здоров'я, працездатності, якості життя обличчя того самого року народження. Добре відомо, що навіть зовнішній вигляд людей одного календарного віку буває настільки різним, що орієнтоване визначення віку може бути помилковим. У зв'язку з цим для оцінки життєздатності, функціонального стану організму використовується не календарний, а біологічний вік, що більш адекватно відбиває міру вікових змін організму, його біологічні можливості у відношенні майбутньої життя, темпи старіння.

Загальновизнаних універсальних способів визначення біологічного віку в даний час не існує, однак запропонований ряд моделей і набір тестів (наприклад, показники артеріального тиску, стан акомодації зору, слуховий поріг та ін.) з наступним розрахунком по формулах. У довгожителів біологічний вік звичайно менше календарного. Якщо ж біологічний вік випереджає календарний, то говорять про передчасне старіння. Останнє є однією з важливих проблем геронтології.
5. У Древній Греції вперше була розроблена схема гігієнічного режиму для старих людей. В її основу був покладений принцип “все в міру” – зменшення кількості вживання їжі, збереження звичних навичок і поступове припинення активності трудової діяльності.

Школа Гіппократа вперше розмежувала хронологічний вік людини: дитинство до 14; зрілість від 15 до 42; старість від 43 до 63; довголіття від 64 років і старше.



Вікові періоди (класифікація ВООЗ: 

  • дитинство  0-14 років

  • юність 15-17 років

  • молодість 18-29 років

  • зрілий вік – 30-44 роки,

  • середній вік – 45-59 років

  • похилий – 60-74 років,

  • старечий – 75-90 років

  • довгожителі – 90 років і більше.

6. Механізми старіння досить складні та різноманітні. За останні роки з‘явились нові факти, що дозволяють глибше зрозуміти механізми процесу старіння. На сьогоднішній день існує більше 200 теорій, які пояснюють процес старіння. Проте, вони або доповнюють, або протирічать одна одній.

Теорії старіння:


  • патологічна теорія Мечникова (старіння – це самоотруєння організму продуктами життєдіяльності бактерій товстих кишок);

  • теорія Буланкіна-Нагорного (старіння є результатом порушення зв'язування білкових молекул у надмолекулярні комплекси);

  • теорія соматичних мутацій (з часом у результаті поділу клітин відбувається накопичення мутацій, що призводить до загибелі організму);

  • теорія помилок у синтезі білка (помилки в білоксинтезуючому апараті можуть призводити до ефектів старіння);

  • теорія про послаблення випромінювання молекул (молекули випускають електромагнітні хвилі, інтенсивність яких в старості слабшає);

  • теорія про згубну з часом дію тестостерону (чоловіки живуть менше жінок через більший вміст у них даного статевого гормону).

  • вільнорадикальна теорія;

  • генетична теорія.

Всі існуючі теорії об‘єднують у дві великі групи: генетичні та негенетичні.

Прибічники першої групи вважають, що причинаою старіння є зміна інформації, яка передається від ДНК до білків, що синтезуються в організмі. Є припущення про існування спеціальних генів старіння. Старіння – це не порушення в генетичній інформації, а експресія, в певний момент життя, відповідних генів, що призводить до запуску генетично закладеної програми старіння.

Генетичні теорії поділяють на дві великі групи:

1) Вікові зміни генома розглядаються як спадково запрограмовані;

2) Старіння – результат накопичення випадкових мутацій.

Друга, негенетична, група теорій базується на тому, що синтез білків та інших молекул протягом всього життя відбувається правильно, проте, в результаті дії на ці молекули факторів зовнішнього середовища відбувається їх пошкодження; накопичення таких пошкоджень і є суттю процесу старіння.


7. Україна належить до демографічно старих країн світу. Частка на­селення, старшого за працездатний вік, становить 23,4%, з прогнозо­ваною тенденцією до п подальшого підвищення. Це зумовлює зростання соціально-економічного навантаження на працездатну час­тину населення та збільшення кількості літніх людей, які за станом здоров'я потребують активної підтримки з боку суспільства. Численні потреби медичного, соціального й психологічного характеру, що фор­муються з віком, визначають необхідність розробки та впровадження державної системи комплексних заходів медико-соціальної допомо­ги населенню літнього віку на всіх етапах структурної перебудови медичної галузі. Генеральна Асамблея ООН 1992 року поставила зав­дання перед демографічно старими країнами світу розробити державні стратегії розвитку системи геріатричної допомоги населенню. Це є актуальним для України й передбачено в Концепції розвитку охорони здоров'я та контролюється Кабінетом Міністрів України.

До цього часу в нашій країні відсутня єдина координована систе­ма медичної допомоги та соціальних послуг літнім людям. Проблеми України в галузі організації медико-соціальної допомоги цим верствам населення відрізняються від таких самих проблем, що стоять перед іншими європейськими країнами, не за своїм характером, а за ступе­нем організаційних і матеріально-фінансових можливостей розв'язан­ня поставлених завдань. У нових економічних умовах за критичної нестачі коштів на охорону здоров'я та соціальний захист населення питання щодо формування державної системи геріатричної допомо­ги особливо складні. Старі люди є тією групою населення, яка найбільш потребує медико-соціальних послуг і найменш платоспро­можна.



З іншого боку, відсутня оперативна інформаційна підтримка і послідовність розвитку геріатричних служб. Розв'язання проблеми має забезпечуватися завдяки раціональному розподілу наявних ресурсів, систематизації, плануванню й адекватному застосуванню елементів геріатричної допомоги. Це має відбуватися на основі визначення ре­альних потреб літнього населення в різних видах медико-соціального обслуговування та створення науково обгрунтованої програми заходів. При забезпеченні літнього населення медичною допомогою належна увага має бути приділена регіональним особливостям цих потреб, а також питанням надання медико-соціальних послуг з ура­хуванням думок людей про рішення, що приймаються відносно них. Також слід зазначити, що Європейське регіональне бюро ООН не лише визнало важливість проведення наукових досліджень з використання кількісних оцінок категорії здоров'я й ступеня залежності літніх лю­дей від медико-соціальної допомоги як складової поняття «добробут», а й широко підтримує їх.
8. Нині в Україні відсутня єдина скоординована система геріатричної допомоги населенню. Вона надається в системі загальних закладів охорони здоров’я і спеціалізованих геріатричних структурах Міністерства охорони здоров’я, а також в системі амбулаторних і стаціонарних закладів Міністерства праці і соціальної політики та, частково, громадськими і релігійними організаціями: Товариством Червоного Хреста України, «Карітас України», Хессед та іншими.

Лікар амбулаторії загальної практики – сімейної медицини саме і є первинною ланкою амбулаторно-поліклінічної допомоги літнім людям. На його робоче навантаження припадає до 60% амбулаторного обслуговування і 80% допомоги вдома. Таким чином він є, по суті, геріатром першого порядку і має бути спеціально підготовленим з актуальних питань геронтології і геріатрії. Всi люди літнього віку потребують тих чи тих видів допомоги: вiд обов’язкових щорiчних медичних оглядiв до постiйного медичного нагляду з органiзацiєю стацiонару вдома тяжких хворих, навчанню сім’ї і волонтерів особливостям догляду, само– і взаємодопомозі.

Стаціонарна допомога людям літнього віку надається в клініках усіх рівнів, а також у спеціалізованих геріатричних закладах: шпиталях для інвалідів вiйни, які функціонують у всіх регіонах країни, у спецiальних вiддiленнях довготривалого лiкування хронiчних хворих у складі багатопрофiльних лiкарень.   Одним iз важливих питань органiзацiї ефективного функцiонування герiатричної служби є реабiлiтацiйна допомога, яка надається в стаціонарних та денних реабiлiтацiйних вiддiленнях медичних і соцiальних установ. Психiатрична допомога надається літнім людям у загальнiй мережi закладiв охорони здоров’я.

Слід зауважити, що головною формою комплексного соцiального обслуговування населення похилого віку є територiальнi центри соціального обслуговування пенсіонерів, до складу яких входять усi районнi структури соцiально-побутової допомоги лiтнiм самотнiм людям i iнвалiдам. В Україні функціонують близько 530 територiальних центрів і 890 відділень соцiального обслуговування вдома, які допомагають понад 500 тисячам одиноких непрацездатних громадян. У межах цих закладів функціонують відділення медичної реабілітації та психотерапевтичної підтримки. Нині набуває розповсюдження практика взяття на облік самотніх старих людей з психічними розладами загальними соціальними службами надомної допомоги.

Таким чином, взаємозв’язок і наступництво у роботі медичних працівників амбулаторій загальної практики – сімейної медицини з працівниками центрів соціального обслуговування населення дозволить підняти допомогу людям літнього віку та інвалідам на якісно вищий рівень.
2.2.2. Методичні розробки для викладачів до проведення практичних занять з студентами

ТЕМА: Медсестринський процес при захворюваннях кровотворної системи у похилому та старечому віці.

Актуальність теми: актуальність захворювань органів крообігу зумовлена їх високою поширеністю та нерідко атиповою клінічною картиною (до 80%) в похилому віці та небезпечними для життя ускладненнями.

МЕТА ЗАНЯТТЯ. Знати: особливості клініки, діагностики та принципи лікування основних захворювань органів кровообігу, таких як ІХС, АГ, ГКС та ІМ в літньому та старечому віці.

Вміти: проводити огляд і обстеження хворих із захворюваннями серцево-судинної системи, вимірювати АТ, визначати набряки, інтерпретувати дані лабораторних та інструментальних обстежень серця і органів кровообігу, надати невідкладну допомогу.

Виховні цілі заняття. Виробити у студентів основи клінічного мислення, тактичних дій і відповідальності медичної сестри в умовах невідкладного стану. Засвоїти навики медичної деонтології та етики.



МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ




Дисципліни:

Знати

Вміти

забезпечуючі

Анатомія

Анатомію органів грудної клітки, серця.

Проводити загальний огляд хворого, огляд ділянки грудної клітки згідно анатомічних орієнтирів.

Фізіологія і пат. фізіологія

Фізіологію показників стану гемодинаміки та патофізіологічні механізми розвитку захворювань серцево-судинної системи.

Виявляти основні прояви захворювань серцево-судинної системи у осіб літнього віку.

Пропедевтика внутрішніх

захворювань



Методи об'єктивного обстеження хворого, основні синдроми і симптоми в кардіології.

Проводити збір анамнезу, вимірювання АТ та пульсу, визначення набряків на ногах.

забезпечувані

Внутрішні хвороби

Методи об'єктивного обстеження хворого, основні синдроми і симптоми в кардіології

Проводити швидку оцінку вітальних показників гемодинамічного гомеостазу, непрямий масаж серця та штучну вентиляцію легень.

Деонтологія

Деонтологічні аспекти і юридичну відповідальність лікаря при наданні хворим реанімаційних заходів.

Надавати невідкладну допомогу хворим з дотриманням часу, порядку і основних вимог до об’єму реанімаційних заходів, передбачених діючими протоколами деонтології.


Матеріали методичного забезпечення. Тематичні хворі, табличний наочний матеріал, медична документація (результати ЕКГ, ЕХО-КС, МРТ мозку, рентгенограми, аналізи біохімічних лабораторних досліджень крові), муляжі.

Контрольні питання:

  1. Анатомо-функціональні особливості органів кровотворної системи. Основні клінічні симптоми при хворобах органів кровотворної системи.

  2. Анемії. Особливості клінічних проявів в похилому та старечому віці. Медсестринський процес. Надання медичної допомоги хворому при гострій кровотечі.

  3. Залізодефіцитна анемія. Особливості клінічних проявів у похилому та старечому віці. Медсестринське обстеження, участь у лікуванні. Особливості догляду за хворими.

  4. Мегалобласна анемія. Особливості клінічних проявів у похилому та старечому віці. Медсестринське обстеження, участь у лікуванні. Особливості догляду за хворими.

  5. Перебіг та лікування анемій при захворюваннях нирок. Особливості клінічних проявів. Медсестринська діагностика. Особливості догляду за хворими.

  6. Перебіг та лікування анемій при захворюваннях печінки (цирози, гепатити). Особливості клінічних проявів. Медсестринська діагностика. Особливості догляду за хворими.

  7. Перебіг та лікування анемій при онкозахворюваннях. Особливості клінічних проявів. Медсестринська діагностика. Особливості догляду за хворими.

  8. Лейкемії. Особливості перебігу лейкемій у осіб похилого та старечого віку.

  9. Тромбоцитопенії особливості перебігу у хворих похилого та старечого віку. Медсестринський процес.






Етапи заняття

Час у хв.

1

Організаційні питання

2

2

Перевірка вихідного рівня знань студентів

25

3

Самостійна робота біля ліжка хворого

50

4

Тестовий контроль кінцевого рівня знань

5

5

Підведення підсумків виконання роботи кожним студентом 10

5

6

Рекомендації до наступного заняття

3

Визначення вихідного рівня знань проводиться у формі опитування та письмового тестового контролю.

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ. Студенти самостійно під контролем викладача проводять опитування хворого (збір скарг, анамнезу захворювання і життя, професійного і алергологічного анамнезу), огляд ділянки серця, вимірюють АТ, пульс, визначають набряки на ногах.



Підведення підсумків роботи. Викладач проводить аналіз кінцевого рівня знань студентів за результатами усного опитування, виконання самостійної роботи.

Місце і час проведення заняття: навчальна кімната - 28хв., палати терапевтичного відділення - 62хв.

Тести для контролю вихідного рівня знань:



  1. При старінні організму виникають такі зміни в органах системи кровотворення:

    1. *Лімфатичні вузли зменшуються

    2. Мигдалики збільшуються

    3. Селезінка збільшується

    4. Збільшується маса кісткового мозку

    5. Зменшується печінка


2. При лікуванні залізодефіцитної анемії у геріатричних пацієнтів надають перевагу:

  1. *Парентеральному введенню препаратів заліза

  2. Пероральному введенню препаратів заліза

  3. Дієтотерапії

  4. Фітотерапії

  5. Вживанню сирої печінки


3. Для перебігу хронічного мієлолейкозу у геріатричних пацієнтів характерне:

А. *збільшення печінки, селезінки

В. збільшення печінки

С. збільшення усіх груп лімфатичних вузлів

Д. зменшення печінки

Е. зменшення селезінки


ЛІТЕРАТУРА: Основна

  1. Медсестринський догляд за пацієнтом: Стандарти медсестринських процедур, маніпуляцій та планів догляду і навчання: навч. посіб. / І.Я. Губенко, О.Т. Шевченко, Л.П. Бразалій, В.Г. Апшай. — К.: Медицина, 2008. — 304 с.

  2. Медсестринство у внутрішній медицині: навч. посіб. / М.Б. Шегедин, І.А. Шуляр, Л.М. Подносова, Л.П. Дацко, О.Т. Шавала. — К.: Медицина, 2009. — 176 с.

  3. Тарасюк В.С. Медсестринство в геронтології і геріатрії: підручник / В.С. Тарасюк, Г.Б. Кубанська; за ред. проф. В.С. Тарасюка. — Вид. стереотипне. — К. : Медицина, 2010. — 624 с.

Додаткова

  1. Баскаков В.Ю. Танатотерапия: теоретические основы и практическое применение. — М., Ин-т общегуманитарных исследований, 2007.

  2. Дрижак В.І. Медсестринство в онкології: підручник / В.І. Дрижак, М.І. Домбрович. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — 222 с.

  3. Справочник по диагностике и лечению заболеваний у пожилых / Под ред. Л.И. Дворецкого, Л.Б. Лабезника. — М.: Новая волна; Дом ОНИКС, 2000. — 543 с.

  4. Медсестринство в сімейній медицині / Є.Х. Заремба, Г.Ф. Шевченко, В.М. Михальчук та ін.; за ред. Є.Х. Заремби. — К. : Здоров’я, 2001. — 312 с.

  5. Сучасні класифікації та стандарти лікування розповсюджених захворювань внутрішніх органів / За ред. д-ра мед. наук, проф. Ю.М. Мостового. — Вид. 7-е, доп. і перероб. — Вінниця: ДПДКФ, 2005. — 480 с.

Методичну розробку підготув

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри: протокол № __ від______.
Зав. кафедри внутрішньої медицини

стоматологічного факультету,

д.мед.н., професор

2.3. Методичні матеріали для студентів

2.3.1. Методична вказівка для студентів до практичного заняття (взірець)


Kataloq: images -> Portal
Portal -> 1. Параліч мімічної мускулатури,атрофія обличчя
Portal -> Сагітальні аномалії прикусу. Дистальний прикус. Етіологія, патогенез, клініка та діагностика дистального прикусу
images -> Yazılım Eleştirisi
Portal -> Дипломної освіти двнз «Івано-Франківський національний медичний університет»
Portal -> Медичний факультет,4 курс 2013-2014 н р., весняний семестр. Календарно-тематичний план лекцій
Portal -> Робоча програма неврологія (назва навчальної дисципліни) 12010001 Лікувальна справа
Portal -> Перелік навчально-методичної літератури Основна

Yüklə 301,5 Kb.

Dostları ilə paylaş:
1   2   3   4




Verilənlər bazası müəlliflik hüququ ilə müdafiə olunur ©azkurs.org 2020
rəhbərliyinə müraciət

    Ana səhifə