(наслідок – ігнорування присутності вірусів в теоріях походження життя та еволюції життя в цілому)
....За приблизними оцінками, кожного тижня 1031 вірусів знищуються і 1031 нових продукуються, щоб замінити їх. Це означає, що приблизно 1,7 Х 1025 нових вірусів створюються кожну секунду. Для кожного нового вірусу приблизно 50000 пар основ ДНК повинні бути синтезовані. Таким чином, кожної секунди більше 1030 пар основ ДНК вірусу синтезується на планеті Земля. Оскільки переважна більшість цих вірусів інфікують мікроорганізми (бактерій і археї, два з трьох доменів життя), синтез цих вірусів тягне за собою смерть близько 1024 мікробних клітин кожну секунду......
....За приблизними оцінками, кожного тижня 1031 вірусів знищуються і 1031 нових продукуються, щоб замінити їх. Це означає, що приблизно 1,7 Х 1025 нових вірусів створюються кожну секунду. Для кожного нового вірусу приблизно 50000 пар основ ДНК повинні бути синтезовані. Таким чином, кожної секунди більше 1030 пар основ ДНК вірусу синтезується на планеті Земля. Оскільки переважна більшість цих вірусів інфікують мікроорганізми (бактерій і археї, два з трьох доменів життя), синтез цих вірусів тягне за собою смерть близько 1024 мікробних клітин кожну секунду......
Вірусоло́гія (віруси і ...логія) — галузь науки, яка вивчає властивості вірусів людини, тварин, рослин, бактерій, грибів і процеси, котрі вони спричиняють в організмі чутливих хазяїв, розробляє методи діагностики, лікування та профілактики вірусних інфекцій.
Вірусоло́гія (віруси і ...логія) — галузь науки, яка вивчає властивості вірусів людини, тварин, рослин, бактерій, грибів і процеси, котрі вони спричиняють в організмі чутливих хазяїв, розробляє методи діагностики, лікування та профілактики вірусних інфекцій.
Основні напрямки досліджень:
Вивчення властивостей вірусів людини, тварин, бактерій, рослин та інших організмів, особливостей їх взаємодії з клітиною, молекулярно-біологічних механізмів організації та експресії геному вірусів.
Вивчення патогенезу вірусних інфекцій, зокрема людини та тварин, молекулярних механізмів ураження різних органів і систем.
Розроблення методів індикації вірусів і методів діагностики спричинюваних ними інфекційних захворювань.
Вивчення закономірностей циркуляції вірусів у різних біоценозах.
Розроблення заходів боротьби з вірусними інфекціями та їх профілактики.
Розроблення нових біотехнологій зі створення ефективних діагностичних і вакцинних препаратів, їх впровадження.
Існування у вірусів одного типу нуклеїнової кислоти (або ДНК або РНК);
Відсутність властих білок — синтезуючих систем;
Внутрішньоклітинний паразитизм
Відсутність росту та диз’юнктивний спосіб збірки
НЕКЛІТИННІ ФОРМИ ЖИТТЯ!!!
Можливість фільтрації через бактеріальні фільтри;
Можливість фільтрації через бактеріальні фільтри;
Існування у вірусів одного типу нуклеїнової кислоти (або ДНК або РНК);
Відсутність властих білок — синтезуючих систем;
Внутрішньоклітинний паразитизм
Відсутність росту та диз’юнктивний спосіб збірки
НЕКЛІТИННІ ФОРМИ ЖИТТЯ!!!
Mimivirus
750 нм (2001)
“Віруси – строго внутрішньоклітинні, потенційно патогені агенти з інфекційною фазою розвитку.
“Віруси – строго внутрішньоклітинні, потенційно патогені агенти з інфекційною фазою розвитку.
1) мають нуклеїнову кислоту одного типу,
2) репродукуються в формі генетичного матеріалу,
3) не здатні до росту та біномінарного ділення та
4) у них відсутня “система Ліпмана” (одна з ферментативних систем, яка приймає участь у виробництві енергії).”
(A. Львов, 1957)
“Віруси - елементи генетичного матеріалу, які, знаходячись в клітинах, де вони репродукуються, здатні детермінувати біосинтез специфічного апарату, який забезпечує їх проникнення в інші клітини”
“Віруси - елементи генетичного матеріалу, які, знаходячись в клітинах, де вони репродукуються, здатні детермінувати біосинтез специфічного апарату, який забезпечує їх проникнення в інші клітини”
(C. Лурія, 1959)
“Віруси є автономними генетичними структурами, які можуть функціонувати та репродукуватися в сприйнятливих до них клітинах.
“Віруси є автономними генетичними структурами, які можуть функціонувати та репродукуватися в сприйнятливих до них клітинах.
Мають субмікроскопічні розміри, облігатні внутрішньоклітинні паразити.”
(A.Cann, 1997)
“Інфекційні агенти малого розміру і простого складу, які можуть реплікуватися тільки в живих клітинах тварин, рослин і бактерій. Віруси є облігатними паразитами, метаболічно інертними за межами їх клітин- хазяїв. Вони використовують метаболічні процеси їх господарів для розмноження.
“Інфекційні агенти малого розміру і простого складу, які можуть реплікуватися тільки в живих клітинах тварин, рослин і бактерій. Віруси є облігатними паразитами, метаболічно інертними за межами їх клітин- хазяїв. Вони використовують метаболічні процеси їх господарів для розмноження.
Вірусні хвороби, які ми спостерігаємо, виникають завдяки ефектам цієї взаємодії між вірусом і його клітиною- хазяїном (та/або відповіді хазяїна на цю взаємодію).
(Encyclopedia Britannica)
“Вірус – інфекційна одиниця (облігатний клітинний паразит), який складається з РНК або ДНК, оточеної захисною білковою оболонкою. Віруси не містять рибосом та інших клітинних органел та не мають власних енергопродукуючих ферментативних систем, однак багато вірусів містять власні транскрипційні ферменти. Віруси не можуть збільшуватися в розмірах, однак їх нуклеїнові кислоти мають всю необхідну інформацію для їх реплікації в чутливих клітинах. Ці клітини мають все необхідне ферментативне забезпечення та енергопродукуючі системи для забезпечення реплікації вірусу. Чутливі клітини можуть або не можуть руйнуватися в процесі вірусної реплікації та реалізації.”
“Вірус – інфекційна одиниця (облігатний клітинний паразит), який складається з РНК або ДНК, оточеної захисною білковою оболонкою. Віруси не містять рибосом та інших клітинних органел та не мають власних енергопродукуючих ферментативних систем, однак багато вірусів містять власні транскрипційні ферменти. Віруси не можуть збільшуватися в розмірах, однак їх нуклеїнові кислоти мають всю необхідну інформацію для їх реплікації в чутливих клітинах. Ці клітини мають все необхідне ферментативне забезпечення та енергопродукуючі системи для забезпечення реплікації вірусу. Чутливі клітини можуть або не можуть руйнуватися в процесі вірусної реплікації та реалізації.”
(A Dictionary of Virology. Brian WJ Mahy.- 2005)
“Вірус – інфекційна одиниця (облігатний клітинний паразит), який складається з РНК або ДНК, оточеної захисною білковою оболонкою. Віруси не містять рибосом та інших клітинних органел та не мають власних енергопродукуючих ферментативних систем, однак багато вірусів містять власні транскрипційні ферменти. Віруси не можуть збільшуватися в розмірах, однак їх нуклеїнові кислоти мають всю необхідну інформацію для їх реплікації в чутливих клітинах. Ці клітини мають все необхідне ферментативне забезпечення та енергопродукуючі системи для забезпечення реплікації вірусу. Чутливі клітини можуть або не можуть руйнуватися в процесі вірусної реплікації та реалізації.”
“Вірус – інфекційна одиниця (облігатний клітинний паразит), який складається з РНК або ДНК, оточеної захисною білковою оболонкою. Віруси не містять рибосом та інших клітинних органел та не мають власних енергопродукуючих ферментативних систем, однак багато вірусів містять власні транскрипційні ферменти. Віруси не можуть збільшуватися в розмірах, однак їх нуклеїнові кислоти мають всю необхідну інформацію для їх реплікації в чутливих клітинах. Ці клітини мають все необхідне ферментативне забезпечення та енергопродукуючі системи для забезпечення реплікації вірусу. Чутливі клітини можуть або не можуть руйнуватися в процесі вірусної реплікації та реалізації.”
(A Dictionary of Virology. Brian WJ Mahy.- 2005)
“Віруси– облігатні внутрішньоклітинні паразити або симбіонти, які мають власні геноми, що кодують інформацію, необхідну для вірусної репродукції, і відповідно, мають певну супінь автономії від генетичних систем хазяїна, - але не кодують всю систему трансляції та мембранного апарату.
“Віруси– облігатні внутрішньоклітинні паразити або симбіонти, які мають власні геноми, що кодують інформацію, необхідну для вірусної репродукції, і відповідно, мають певну супінь автономії від генетичних систем хазяїна, - але не кодують всю систему трансляції та мембранного апарату.
(E. Koonin, 2012; Є. Кунін, 2014)
"Вірусні генетичні системи існували з моменту виникнення першої біологічної генетичної системи, яка по простоті і поведінці відповідала вірусним системам."
"Вірусні генетичні системи існували з моменту виникнення першої біологічної генетичної системи, яка по простоті і поведінці відповідала вірусним системам."
".... не тільки визнання вірусів внутрішньоклітинними (генетичними) паразитами, але і кваліфікація їх як важливих чинників еволюції органічного світу, причому не тільки на ранніх (помірні фаги, плазміди), але і на пізніх (ретровіруси) стадіях еволюції. Участь у ній вірусів дозволяє пояснити деякі факти виявлення однакових генів у еволюційно далеких один від одного таксономічних груп. Образно висловлюючись, віруси є розповсюджувачами передового досвіду в біосфері. "
В.М. Жданов. "Эволюция вирусов". 1990
Властивості, за якими віруси відносять до живого:
Властивості, за якими віруси відносять до живого:
Віруси володіють тими властивостями, які притаманні усім іншим формам життя:
розмноження,
спадковість
мінливість (пристосованість до умов оточуючого середовища)
Вони займають конкретну екологічну нішу
віруси як вироджені форми внутрішньоклітинних паразитів.
віруси як вироджені форми внутрішньоклітинних паразитів.
прогресивна втрата біосинтетичних здібностей із втратою трьох істотних функцій:
Класичної реплікації ДНК.
Білків ініціації реплікації
Можливостей взаємодії з біосинтетичною машиною хазяїна.
Недоліки
всі сучасні віруси є облігатними паразитами і для їх репродукції необхідна стадія внутрішньоклітинного розвитку
не може дати пояснень щодо РНК-вмісних вірусів (чому?)
Віруси розвивалися паралельно з їхніми господарями
Віруси розвивалися паралельно з їхніми господарями
віруси з'явилися з нормальних клітинних нуклеїнових кислот (ДНК і/або РНК), які набули здатності відтворюватися автономно.
Невідомо жодної перехідної форми між клітинами та вірусами;
Відомі паразити клітинного походження (мікоплазми – з клітин домену Бактерій, мікроспоридії – з клітин домену Еукаріот та наноархеї – з клітин домену Архей) зберегли свої клітинні ознаки (такі як власні рибосоми та повноцінні апарати синтезу білку та АТФ).
походження з дериватів геномів клітин
походження з дериватів геномів клітин
+ - Ендогенні ретровіруси
Гіпотеза утворення плаценти – пухлина, викликана ендогенними ретровірусіми
Недоліки
Не пояснює, яким чином вільна нуклеїнова кислота здобула капсид та складний механізм, необхідний для доставки вірусної нуклеїнової кислоти в клітину.
Передбачає бактеріальне походження бактеріофагів та еукаріотичне походження вірусів еукаріот. У цьому випадку, можна було б очікувати існування еволюційної схожості між білками клітин певного домену та білками вірусів, що походять від клітин даного домену. Проте часто це не відповідає дійсності.
Відносна біомаса і кількість прокаріотів, протіст і вірусів. Віруси - безумовно найпоширеніші біологічні об'єкти в океанах, охоплюючи приблизно 94% з частинок, що містятьнуклеїнові кислоти. Проте, із-за їх дрібноти вони охоплюють тільки приблизно 5% з біомаси. Контраст: хоча прокаріоти представляють менш ніж 10% з частинок, що містять нуклеїнові кислоти, вони представляють більш ніж 90% з біомаси.
Відносна біомаса і кількість прокаріотів, протіст і вірусів. Віруси - безумовно найпоширеніші біологічні об'єкти в океанах, охоплюючи приблизно 94% з частинок, що містятьнуклеїнові кислоти. Проте, із-за їх дрібноти вони охоплюють тільки приблизно 5% з біомаси. Контраст: хоча прокаріоти представляють менш ніж 10% з частинок, що містять нуклеїнові кислоти, вони представляють більш ніж 90% з біомаси.
Представники царства Vira мають найбільшу генетичну різноманітність на планеті
Представники царства Vira мають найбільшу генетичну різноманітність на планеті
Віруси інфікують усі види живих організмів на Землі
Віруси – могутній фактор еволюції біологічних систем (як фактори горизонтальної передачі генів та стимулятори відбору)
Говорячи про “вірус”, слід розуміти, що мова йде про генетично неоднорідну популяцію віріонів, а не про один окремий організм (віріон)
