Сагітальні аномалії прикусу. Дистальний прикус. Етіологія, патогенез, клініка та діагностика дистального прикусу



Yüklə 1,39 Mb.
səhifə1/7
tarix25.11.2016
ölçüsü1,39 Mb.
#138
  1   2   3   4   5   6   7

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для викладачів до практичного заняття № 9


з ортодонтії на основі кредитно-модульної системи навчання

Змістовний модуль № 2

Аномалії прикусу.
ТЕМА: Сагітальні аномалії прикусу. Дистальний прикус. Етіологія, патогенез, клініка та діагностика дистального прикусу.

Факультет – стоматологічний, курс – 4, семестр - 8, кількість годин – 2.


І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ:

Дистальна оклюзія – це таке порушення змикання зубних рядів, коли нижні зуби розміщуються дистально по відношенню до верхніх. Таким взаємовідношення зубних рядів може бути зумовлене різними факторами. Цей факт досить важливий так як визначає суть лікування. Однак, слід зауважити, що, як правило, зустрічаються комбіновані форми.


ІІ. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

  1. Вивчити основні види дистальної оклюзії, причини та механізми їх розвитку.

  2. Оволодіти основними принципами постановки діагнозу, методами лікування і попередження аномалій в різні вікові періоди.


ІІІ. ВИХОВНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

  1. сформулювати представлення про пріоритет вітчизняної медичної школи в рішенні даної проблеми;

  2. на матеріалі теми розвити чуття відповідальності за своєчасність і правильність професійних дій;

  3. сформулювати представления про основи психотерапевтичного підходу до хворих;


ІV. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ:

Дисципліна

Знати

Вміти

1.Забезпечуючі дис-ципліни:

-анатомія


2.Наступні дисцепліни (забезпечуємі)

-нормальна фізіологія

3.Внутріпредметна інтеграція:

-ортодонтія



-анатомічні особливості будови органів порожни-ни рота

-фізіологічні і функціо-нальні особливості по-рожнини рота


-класифікації аномалій та деформацій зубощелепо-вої системи

-методика обстеження ортодонтичного хворого


-розрізняти різні групи зубів

-розріняти органи ротової порожнини


-визначити функції порожнини рота

-провести обстеження ортодонтичного хворого;


-методикупостановки кінцевого діагнозу


V. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:
Етіологія, патогенез, клініка, діагностика дистального прикусу

Дистальний прикус відноситься до сагітальних аномалій прикусу і характеризується великою різноманітністю клінічних форм і проявів.

Вид прикусу, при якому верхня щелепа надмірно виступає вперед, уперше був описаний в 1886 році В. В. Дементьєвим, а в 1889 році Sternfeld застосував термін "прогнатія", який міцно увійшов в ортодонтію. Термін "дистальний прикус" ввів В. Е. Lisher у 1926 році, а нині в літературі можна зустріти ще багато його синонімів: II клас, аномалії другої групи, постеріальний прикус, дистальна оклюзія тощо.

Дистальний прикус є однією з найбільш поширених аномалій і складає в середньому від 3,6 % до 65 % з-поміж різних видів патологічних прикусів. Наведені дані досить мінливі, що пов'язано з відсутністю єдиної методики обстеження і відмінністю критеріїв під час діагностики зубощелепних аномалій.

Частота випадків дистального прикусу варіює і у віковому аспекті, але, на думку значної частини дослідників, вона найчастіше зустрічається в період змінного прикусу - від 15 % до 20 %. Це пояснюється, з одного боку, нестійкою відносною фізіологічною рівновагою зубощелепного апарату в період зміни зубів, а з іншого - тим, що деякі аномалії в період остаточного формування жувального апарату зникають в результаті самовиліковування.

Клінічним симптомом дистального прикусу є прогнатичне співвідношення між зубними рядами, яке може виникнути внаслідок різних взаємовідношень між окремими елементами зубощелепного апарату, а також розташуванням останнього в черепі.

Так, Енгль у своїй анатомо-морфологічній класифікації прогнатичне співвідношення між зубними рядами відносить до аномалій другого класу, коли нижні перші моляри розташовані відносно верхніх дистально. Причиною такого співвідношення між зубами він вважає нижню щелепу, як єдину рухомо з'єднану кістку лицевого скелету. Автор виділяє два різновиди другого класу: І) протрузію з тремами передніх верхніх зубів та II) ретрузію фронтальної ділянки.

А. Я. Катц рекомендує враховувати при діагностиці зубощелепних аномалій функціональний стан жувальної мускулатури. При прогнатичному співвідношенні щелеп існує функціональна недостатність м'язів, що висувають нижню щелепу (m. pterygoideuslateralis). Таке співвідношення між зубними рядами він відносить до аномалій другої групи.

Л. В. Ільїна-Маркосян, проводячи діагностику прогнатичних форм прикусу, пропонує враховувати зміщення нижньої щелепи при звичному розташуванні. Прогнатичне співвідношення зубних рядів вона відносить до сагітальних аномалій прикусу, застосовуючи термін постеріальний прикус, і виділяє три його різновиди:

• без зміщення нижньої щелепи;

• зі зміщенням нижньої щелепи;

• змішана форма.

Д. А. Калвеліс при діагностиці зубощелепних аномалій враховує етіологічні фактори. Прогнатію автор відносить до сагітальних аномалій прикусу, підкреслюючи її спадковий характер.

На основі етіологічних ознак, A. Kantorowicz окремо виділяє дистальний прикус, який виникає внаслідок дистального положення нижньої щелепи або перших молярів при їх прорізуванні.

Згідно з класифікацією В. Ю. Курляндського, аномалії співвідношення зубних рядів слід оцінювати за ознаками недорозвитку або надмірного розвитку щелеп та їх поєднання з нормальним розвитком. Тому прогнатичне співвідношення між зубними рядами, на думку автора, може виникнути внаслідок надмірного розвитку верхньої щелепи або недорозвитку нижньої щелепи.

А. І. Бетельман дистальний прикус відносить до сагітальних аномалій і в залежності від ступеня розвитку щелеп виділяє чотири клінічні форми:

I - нижня мікрогнатія;

II - верхня макрогнатія;

III - верхня макрогнатія та нижня мікрогнатія;

IV - верхньощелепна прогнатія зі звуженням у бокових ділянках.

С. Й. Криштаб запропонував патогенетичну класифікацію деформацій нижньої щелепи по сагі-талі. В її основу він поклав ступінь включення в патологічний процес суглобового відростка як центра поздовжнього росту нижньої щелепи і поділив цю деформацію на дві нозологічні групи: кондилярні та позакондилярні. Для кондилярних він вважає типовим недорозвинення тіла щелеп, а для позакондилярних - редукцію альвеолярного відростка.

В останні роки для діагностики, прогнозування і вибору методу лікування ортодонтичної патології широко застосовується телерентгенографія як додатковий метод дослідження, який дозволяє виявити особливості росту лицевого скелета, локалізацію, індивідуальний профіль хворого.

А. Ель-Нофелі (1964), аналізуючи дані телерентгенограм, виділяє дві форми дистального прикусу:


  1. зубний дистальний прикус з нормальним взаємовідношенням лицевих компонентів;

  2. скелетний дистальний прикус із патологічним співвідношенням лицевих компонентів.

А. М. Schwarz(1969), Ф. Я. Хорошилкіна(1976) при вивченні бокових телерентгенограм голови визначили три основні форми дистального прикусу: зубоальвеолярну, гнатичну, поєднану.

А. С. Щербаков (1967) виділяє зубоальвеолярну та скелетну форми дистального прикусу.

Згідно з систематикою ВООЗ (Женева, 1968), дистальний прикус відображено в декількох розділах:


  • аномалії величини щелеп (макрогнатія верхньої щелепи, мікрогнатія нижньої щелепи);

  • аномалії положення щелеп відносно основи черепа (верхньощелепна прогнатія, нижньощелепна ретрогнатія);

  • аномалії співвідношення зубних дуг (дистальна оклюзія).

Дистальний прикус може виникнути завдяки різноманітним етіологічним факторам і бути наслідком багатьох функціональних та морфологічних порушень зубощелепного апарату. Велике значення в розвитку прогнати має спадковість. Вивчаючи близнюків, деякі вчені (Siemens, Praeger, Канторович, Коркгауз, 1939), дійшли висновку, що аномалії, в тому числі й прогнатія, можуть бути успадковані. Подібними можуть бути не тільки тип обличчя, але й розмір щелеп, а також форма прикусу. На виникнення прогнатії, без сумніву, впливають і конституційні особливості організму людини, а також стан її реактивності на вплив факторів зовнішнього середовища.

У виникненні дистального прикусу важливу роль відіграють внутрішньоутробні фактори, до яких відносяться в першу чергу механічні травми плода. У матці плід знаходиться в амніотичній рідині, яка захищає його від струсів та ударів. Кількість її змінюється в різні періоди внутрішньоутробного розвитку - від 2 літрів (у 6 місяців вагітності), до 1 літра (наприкінці вагітності). Збільшення кількості навколоплідної рідини призводить до підвищення внутрішньоамніотичного тиску, що, у свою чергу, призводить до порушень кровопостачання плода, а при зменшенні може призвести до тиску на різні частини тіла плода. Тиск амніону на плід, тісний нераціональний одяг вагітної жінки, ходьба на високих підборах створюють несприятливе середовище для розвитку ембріона і плода, що нерідко буває причиною аномалії прикусу.

При типовому положенні плода кінцівки рук і ніг притиснуті до обличчя, і, завдяки підвищенню тиску навколоплідної рідини або механічного натиску ззовні, може виникнути деформація та затримка росту щелепно-лицевого скелета.

А. М. Schwarz вважає, що вентральне положення плода може призвести до дистального положення нижньої щелепи.

Особливу увагу треба приділити стану здоров'я матері в період вагітності. Вплив радіаційних, фармакологічних та інших зовнішніх факторів, важкі умови праці, неправильний спосіб життя, нераціональне, незбалансоване харчування вагітної, порушення обміну речовин та функцій залоз внутрішньої секреції, травми, токсикоз першої половини вагітності можуть призвести до відхилень у розвитку зубощелепного апарату.

Вік батьків, особливо матері, на час народження дитини, наявність спадкових, хронічних та специфічних захворювань також мають велике значення.

Дистальний прикус може виникнути при тяжких затяжних родах. Акушерське втручання при патологічних родах (щипцеве або вакуумне виведення плода) іноді призводить до травми зубних зачатків або скронево-нижньощелепного суглоба, що нерідко буває причиною прогнати.

Основне місце в появі дистального прикусу займають етіологічні фактори, що виникають в результаті дії позаутробних факторів.

Характер вигодовування дитини має значний вплив на ріст та розвиток щелеп. Як відомо, дитина народжується з дистальним розташуванням нижньої щелепи (фізіологічна ретрогенія).

Функція смоктання є великим навантаженням для жувальної мускулатури немовляти. Завдяки функціональному напруженню м'язів та інтенсивним переміщенням нижньої щелепи вперед, на кінець періоду лактації відмічається нейтральне положення між щелепами. При штучному вигодовуванні ріст нижньої щелепи затримується, і вона займає дистальне положення, що призводить до збереження фізіологічної ретрогенії. Штучне вигодовування дитини із пляшечки порушує сприятливе функціональне подразнення, і жувальний апарат затримується в розвитку. Смоктальні рухи при цьому не потребують переміщення нижньої щелепи, суміш із пляшечки самостійно виливається в порожнину рота немовляти, а гумові соски не можуть замінити природне годування.

У розвитку дистального прикусу має значення також характер їжі. Годування дітей м'якою, перетертою їжею, яка не вимагає інтенсивного пережовування, розвиває у дітей "лінь" жування. Це призводить до недорозвинення жувальних м'язів, що нерідко веде до недорозвинення альвеолярного відростка нижньої щелепи.

Однією з причин виникнення прогнатії може стати порушення носового дихання. При ротовому диханні язик змінює своє положення - він прилягає не до піднебінних поверхонь зубів верхньої щелепи, а до зубів нижньої щелепи. Верхня зубна дуга без внутрішньої опори язика звужується з боків, подовжується і виступає вперед у фронтальній ділянці. При закупорці носового проходу в носовій порожнині виникає негативний тиск. У результаті посиленого втягування повітря крізь ніс і постійного тиску повітряного струменя з боку ротової порожнини утворюється високе піднебіння і змінюється форма щелепних дуг.

Появі дистального прикусу сприяють захворювання раннього дитячого віку, особливо рахіт. Нестача в організмі вітаміну D порушує обмін кальцію і фосфору. Кістки стають "м'якими" і легко піддаються деформації. При цьому активність зон росту значно порушується.

Значне місце в етіопатогенезі прогнатії займають шкідливі звички дітей. До таких звичок належать смоктання пальців, язика, губ, соски та інших предметів.

Всі ці звички існують у дітей в період формування прикусу і, діючи протягом тривалого часу, викликають деформацію кісток. Наприклад, смоктання великого пальця викликає висування фронтальних зубів верхньої щелепи вперед, надмірний розвиток міжрізцевої кістки внаслідок механічного тиску і зміни трофіки на певних ділянках щелепної кістки. При цьому передня ділянка нижньої щелепи недорозвинута та сплощена.

Положення голови під час сну має велике значення. При відкинутій назад голові нижня щелепа набирає дистального положення, оскільки при цьому посилюється тяга м'язів, які зміщують нижню щелепу назад. Положення і функціональний стан язика також впливають на формування зубних дуг і прикусу. Дистальний прикус частіше виникає завдяки повільному росту та розвитку нижньої щелепи внаслідок травми, хронічного запалення, вродженої відсутності або загибелі зубних зачатків, раннього видалення молочних та ретенції постійних зубів на нижній щелепі, надкомплектних зубів на верхній щелепі.

Дистальний прикус має характерні лицеві та внутрішньоротові ознаки. Найбільш виразною лицевою ознакою прогнатичного прикусу є висування верхньої щелепи та дистальне положення нижньої щелепи.

Що стосується інших лицевих ознак, наприклад, висоти нижнього відділу обличчя, то вона змінюється. Так, при поєднанні дистального прикусу з глибоким вона має тенденцію до зменшення, а при поєднанні з відкритим - до збільшення. Від цього буде залежати і виразність носо-губних та підборідних складок. При дистальному прикусі, ускладненому глибоким, більш виразні носо-губні і особливо підборідна складки. Нижня губа має вигляд вивернутої назовні. Верхні зуби розташовані на червоній каймі нижньої губи, залишаючи на ній відбитки. Кут нижньої щелепи зменшений.

При поєднанні дистального прикусу з відкритим вираз обличчя вимушений, носо-губні складки згладжені. Крім того, при ковтанні слини з'являється симптом "наперстка". Кут нижньої щелепи більше ніж 123°.

При протрузії верхніх фронтальних зубів коловий м'яз ротової порожнини недорозвинутий, верхня губа вкорочена, порожнина рота відкрита. Виразність цих ознак залежить від ступеня протрузії передніх зубів.

Внутрішньоротові ознаки дистального прикусу характеризуються прогнатичним співвідношенням між зубними рядами у фронтальній та бокових ділянках. Порушення у фронтальній ділянці виражені у зміщенні верхньої зубної дуги вперед. Інколи це зміщення обумовлене протрузією верхніх зубів, а в інших випадках - за рахунок кісткової основи. При цьому верхні фронтальні зуби можуть бути розміщені віялоподібно з проміжками, без проміжків, скупчено та з опістогнатичним нахилом. Коронкова частина фронтальних зубів здається збільшеною, ріжучий край її буває з дефектами із-за частого порушення через механічні травми.

При виступанні верхніх фронтальних зубів уперед, між ними і нижніми передніми зубами частіше виникає так звана сагітальна щілина. Вона може бути різна за протяжністю та величиною, доходячи іноді до 10 мм і більше. При протрузії верхніх фронтальних різців сагітальний зазор завжди більший, ніж при ретрузії. Глибина перекриття у передній ділянці при дистальному прикусі може бути різною. Якщо дистальний прикус поєднується з глибоким, то нижні фронтальні зуби торкаються слизової оболонки твердого піднебіння, травмуючи її та залишаючи на ній відбитки ріжучих країв. При цьому помітно виражена деформація зубних і альвеолярних дуг у вертикальному напрамі. Альвеолярні відростки на верхній та нижній щелепах у фронтальній ділянці вищі, ніж у бокових. Лінія змикання має вигляд сходинки. При поєднанні дистального прикусу з відкритим, торкання ріжучих країв нижніх різців до слизової оболонки немає. Д. А. Калвеліс відмічає, що віялоподібне розташування верхніх фронтальних зубів може траплятися і при нормальному співвідношенні зубних рядів у бокових ділянках. А. В. Слайдинь називає таку зубощелепну деформацію фронтальною прогнатією, А. І. Бетельман - протрузією верхніх фронтальних зубів, В. Ю. Курляндський та Л. В. Ільїна-Маркосян - фронтальною, або несправжньою прогнатією, а Л. П. Григор'єва - нейтральним дистальним прикусом.

При визначенні ступеня тяжкості даної аномалії в клініці має значення ступінь мезіодистального зміщення в бокових ділянках. При дистальному прикусі бокові зуби знаходяться в дистальному співвідношенні, при цьому мезіально-щічний горбок верхнього шостого зуба не попадає у поперечну фісуру однойменного нижнього, а розташований попереду. Ступінь мезіодистального зміщення може бути на 1/2 горбка, на 1 горбок і більше.

Поряд з цим велике значення має також співвідношення бокових зубів по трансверзалі. Дистальний прикус часто поєднується зі звуженням щелеп. Верхня щелепа при звуженні може приймати різноманітну форму (V-подібну, U-подібну). Д. А. Калвеліс відмічає, що звуження верхньої щелепи змінює форму не тільки верхнього, але й нижнього зубного ряду, котрий набуває трапецієподібної форми, що погіршує стан аномалії.

При дистальному прикусі важливе діагностичне значення мають функціональні порушення. У хворих з дистальним прикусом порушується функція дихання. В результаті хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів, а також розростання аденоїдних тканин, порушується носове дихання. За даними спеціалістів, у 50 % дітей з прогнатією життєвий об'єм легень зменшений більш ніж на 20 %. Недостатнє надходження кисню та порушення окисно-відновних процесів в організмі призводять до затримки соматичного і психічного розвитку дитини.

Коловий м'яз у хворих з дистальним прикусом недорозвинутий, порожнина рота постійно відкрита. Завдяки ротовому диханню та розімкнутості губ порушується герметичність порожнини рота і змінюється положення язика, що призводить до появи подвійного підборіддя. Крім того, у 83,6 % хворих порушується функція ковтання. При закриванні порожнини рота з'являється вимушений вираз обличчя, а при ковтанні - симптом "наперстка", тобто точкові поглиблення на шкірі підборіддя, що вказує на гіпертонус мімічних м'язів.

У хворих з дистальним прикусом дуже часто виникає погіршення мови. За даними 3. П. Василевської, при прогнатії змінюється форма і розташування зон артикуляції язика на піднебінні при вимові приголосних звуків.

Погіршення жування при прогнатії виникає внаслідок зменшення площі функціонуючих жувальних поверхонь зубів. Подовжується час жування їжі, знижується якість та жувальна ефективність.

При дистальному прикусі часто порушується осанка, змінюються строки осифікації кісток.

Дистальний прикус треба розглядати як захворювання всього організму людини з місцевими проявами в порожнині рота, і тому він потребує комплексного підходу до диференційної діагностики та вибору методу лікування.

В ортодонтичній практиці, при проведенні диференційної діагностики різновидів дистального прикусу, широко застосовують клінічні проби, запропоновані Eschler - Bittner, які полягають у наступному. Запам'ятовують форму обличчя хворого у профіль при звичній оклюзії. Потім пропонують висунути нижню щелепу вперед до нейтрального співвідношення бокових зубів:


  • якщо форма обличчя при цьому покращується, то дистальний прикус обумовлений недорозвитком нижньої щелепи;

  • якщо форма обличчя погіршується, тоді нема показань до стимулювання росту нижньої щелепи, а причина аномалії прикусу - в порушенні розмірів, або положення верхньої щелепи та зубного ряду;

  • якщо ж вираз обличчя спочатку покращується, а потім погіршується, то дистальний прикус виникає внаслідок порушення росту і розвитку обох щелеп. При цьому визначають, до якого ступеня потрібно стимулювати ріст нижньої щелепи.


VІ. ПЛАН І ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ:

№ п/п

Основні етапи заняття, їх функції і зміст

Навчальні цілі в рівнях засвоєння

Методи контролю і навчання

Матеріали методич-ного забезпечення (контролю, нагляд-ності, ТЗН, інструк-ції, обладнання і ма-теріали)

Час в хв.

1

2

3

4

5

6

1. Підготовчий етап

1.

2.
3.



Організація заняття

Постановка навчальних цілей

Контроль вихідного рівня знань:

ІІ

Усне опитування


Журнал

Методичні розробки


Питання


3

2
15



ІІ Основний етап

1.

Формування професійних вмінь і навиків:

-провести курацію хворого;

-провести дифдіагностику захворювання;

-визначити схему лікування.



ІІІ

Практичний тренінг;

Професійний тренінг в рішенні нетипових завдань;

Рішення ситуаційних задач по наданню першої невідкладної медичної допомоги при невідкладних станах;

Тестовий контроль ІІ рівня



Обладнання, інструментарій

Алгоритми

Моделі щелеп,штангенциркуль,циркуль.

Відтисні ложки,відюиткові матеріали.

Алгоритми надання першої невідкладної медичної допомоги

Тести ІІ рівня




55

ІІІ Заключний етап

1.

2.
3.



Контроль і корекція рівня професійних знань і умінь.

Підведення підсумків заняття.

Домашнє завдання


ІІІ

Індивідуальний контроль практичних навиків та їх результатів

Результати курації хворих і рішення тестових завдань

Журнали
Методичні розробки



10

3
2




VІІ. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

1.Матеріали контролю для підготовчого етапу занять:

-питання для контролю вихідного рівня знань:



  1. До якого класу за класифікацією Енгля відноситься дистальний прикус?

  2. Клінічні форми дистального прикусу за Бетельманом.

  3. Клінічні форми дистального прикусу за Криштабом.

  4. Клінічні форми дистального прикусу за Шварцом

  5. Клінічні форми дистального прикусу за Хорошилкіною.

  6. Клінічні форми дистального прикусу за Катцом

  7. Клінічні форми дистального прикусу за Калвелісом.

  8. Клінічні форми дистального прикусу за ВООЗ.

  9. Етіологічні фактори виникнення патології.

  10. Роль внутрішньоутробних факторів у виникненні дистального прикусу.

  11. Роль носового дихання в появі дистального прикусу.

  12. Лицеві ознаки дистального прикусу.

  13. Внутрішньоротові ознаки дистального прикусу.

  14. Клінічно-діагностичні проби Ешлера - Бітнера.

  15. Яка роль штучного вигодовування в розвитку дистального прикусу?



2.Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

- задачі і тести ІІ рівня;



  1. алгоритми надання першої медичної допомоги при невідкладних станах;

  2. орієнтіровочна карта для формування практичних знань і умінь.

Студенти самостійно обстежують пацієнта, ставлять попередній діагноз, знімають відбитки щелеп та відливають контрольні та діагностичні моделі, проводять антропометричні дослідження моделей, виставляють кінцевий діагноз та складають план лікування.

3. Матеріали контролю для заключного етапу:

  1. амбулаторні історії хвороби;

  2. результати контролю вихідного рівня знань;

  3. результати тестового контролю.

4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів:

- методичні рекомендації;

- домашнє завдання:

а) Підготуватися до наступного заняття на тему: “ Комплексне лікування та профілактика дистального прикусу”, використовуючи методичні рекомендації до заняття;

б) Зарисувати в альбомах апарати для лікування дистальних форм прикусів.
VІІІ. ЛІТЕРАТУРА (див.список літератури):

Навчальна: а) основна:

б) додаткова:

КОНВЕРТАЦІЙНА ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ ЗА МОДУЛЕМ

«Аномалії та деформації зубощелепного апарату»

ДЛЯ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ





Традиційна шкала


Конвертація у бали

«5»

6

«4»

5

«3»

3

«2»

0


Методичну розробку склав: ас. Аваков В.В.
Методична розробка обговорена і затверджена на засіданні кафедри від _________ 201__р. Протокол №_____.

Зав.кафедри

дитячої стоматології

д.мед.н., професор Мельничук Г.М.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для викладачів до практичного заняття № 10

з ортодонтії на основі кредитно-модульної системи навчання


Змістовний модуль № 2
Аномалії прикусу.

Yüklə 1,39 Mb.

Dostları ilə paylaş:
  1   2   3   4   5   6   7




Verilənlər bazası müəlliflik hüququ ilə müdafiə olunur ©azkurs.org 2024
rəhbərliyinə müraciət

gir | qeydiyyatdan keç
    Ana səhifə


yükləyin